Понад двадцять франко-, арабсько- та англомовних студентів із усмішками на обличчях виспівують пісню Івана Поповича «Розлук не буде». Особливо старанно затягує приспів сильним розкотистим голосом Тсікаї Тапіва з Зімбабве. І на якусь хвилину здається, що то співає не темношкірий парубок із Замбії, а нащадок запорізьких козаків-запорожців.
Саме таким веселим й енергійним видався екзамен із української мови для слухачів підготовчого відділення Тернопільського національного технічного університету імені І. Пулюя. Хлопці та дівчата із Єгипту, Уганди, Сирії, Конго, Кот-д’Івуару, Нігерії, Камеруну Гани, Зімбабве, Марокко та інших країн вирішили здобувати вищу освіту в Україні. Проте, щоб опанувати бажаний фах, їм передусім слід вивчити нашу солов’їну. У цьому абітурієнтам допомагає викладач кафедри української та іноземних мов факультету по роботі з іноземними студентами (ФРІ) ТНТУ ім. І. Пулюя Наталія Кара.
— Курс для слухачів підготовчого відділення може тривати три або дев’ять місяців. Якщо хлопці та дівчата обирають перший варіант, згодом вони вступають у наш виш і здобувають професію за програмами підготовки англійською мовою навчання, — пояснює пані Наталія. — Коли ж у їхніх планах інша спеціальність, де здобувати знання слід українською, вони відвідують лекції ще півроку. Після того слухачі-випускники можуть стати студентами не лише тернопільського, а й будь-якого іншого університету країни. Мої колишні підопічні вчаться у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Вінниці, Кропивницькому, Дніпрі.
Під час іспиту, що відбувся у нестандартній, цікавій формі, хлопці та дівчата читали вірші про кохання українських поетів, тексти про Тернопіль та Україну, ділилися інформацією про себе й свою сім’ю. Ось, наприклад, Хаппі Удоінянг із Нігерії 25 років. Він хоче бути механіком-інженером. Серед захоплень — футбол та читання, окрім цього Хаппі полюбляє співати. Після навчання в Україні хлопець планує вступити на магістратуру у Німеччині. А двадцятирічний Мостафа Абдаллах прибув до України з Єгипту. Рідна мова юнака — арабська, за віросповіданням він мусульманин. Мостафа також мріє про фах інженера. Окрім лекцій на підготовчому відділенні, хлопець вирішив вчити українську і самотужки — знайомлячись з містом, його туристичними цікавинками. Завдяки цьому він навчився добре розуміти мову, читати та розмовляти.
Незважаючи на те, скільки часу слухач відвідуватиме заняття, Наталія Кара завжди ставить собі за ціль не лише допомогти молоді освоїти ази української, але й прищепити йому повагу до нашої держави, звичаїв, історії, культури. Звісно, лекції у групі розпочинають із найелементарнішого: іноземці вчаться як правильно представити себе, назвати адресу проживання, придбати харчі, освоюють алфавіт, читають прості тексти.
Не кожному це дається легко, тож пані Наталія зацікавлює слухачів опануванням відомих українських пісень, віршів. У цьому мали нагоду переконатися й запрошені на екзамен завідувач кафедри української та іноземних мов Жанна Баб’як, викладач кафедри фізики Оксана Сіткар ТНТУ ім. І. Пулюя та викладач кафедри загального мовознавства і слов’янських мов Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Любов Токарська. Молодь потішила їх справжнім міні-концертом. Серед іншого, слухачі талановито виконали українську народну пісню «Ти ж мене підманула», романс Костянтина Думитрашко «Чорнії брови, карії очі» та хіт Романа Скорпіона «Поцілую».
Загалом, пояснює пані Наталія, вагоме значення під час освоєння курсу має аспект пізнання України «зсередини».Разом із викладачкою іноземці відвідують визначні місця Тернополя, навчальні заклади та музеї, куштують національні страви (на Різдво пані Наталія пригощає їх кутею, а на Великдень — паскою), долучаються до святкування празників. Зокрема цієї зими хлопці й дівчата спробували колядувати та відвідали найбільшу в Україні церковну шопку.
Протягом кількамісячного навчання Наталія Кара стає для іноземців, часто зовсім юних і трохи розгублених у чужій країні, надійним другом і добрим порадником; така ж щира атмосфера відчувалася й на самому іспиті. Усе, мабуть, тому, що пані Наталія ніколи не оцінює лекції з абітурієнтами виключно як роботу. Вона дарує цим хлопцям і дівчатам багато материнського тепла, готова допомогти у побутових справах та підтримати у складних ситуаціях. Тож не дивно, що вихованка із Конго запросила викладачку української мови стати хрещеною мамою її маленької доньки.
Фото авторки