Шановна редакціє, не можу не висловити обурення з приводу поїздки автобусом «Почаїв—Чернівці».
Від Почаєва до Тернополя водій автобуса увімкнув на весь салон репертуар якогось циганського ансамблю, що співав то рідною мовою, то російською. Не завжди хочеться слухати такі «страданія» та й у нинішній час не зовсім доречно.
Було багато людей у салоні, та ніхто не заперечив проти такого вчинку водія. А коли всі вийшли на кінцевій зупинці, якась жінка сказала: «Але вже голова тріщить від такої гучної музики…» Мені теж було важко її слухати, та я їхала в далеку дорогу й не хотіла нікого образити своїми зауваженнями.
Поверталась я до Почаєва через чотири дні. Водій позбирав гроші з пасажирів, зачинив двері, від’їхав назад, аби вивернути на дорогу, й одразу «врубав» музику. Здається, ще голосніше, ніж це було в чернівецькому автобусі. Знову залунала російська мова. Думаю, може, наші люди ще не перевчились, аби українською розмовляти, тож вирішила потерпіти.
Уже зазвучала четверта чи п’ята пісня, як почула від її виконавця: «Рассія, Рассія, Рассія…» Я не стрималась і до водія: «Свою Росію будете вдома слухати, вимкніть ту музику». Мою позицію підхопила ще одна жінка, решта пасажирів мовчала. Їхав же знову набитий пасажирами автобус. Багато молоді було, всі чемно слухали, і, певно, було їм однаково.
Водій не одразу зменшив гучність, певно, дуже вже йому подобалася така музика. Та потім стишив, а далі переключив на українські пісні, до речі, дуже гарні. Однак настрій уже був не той.
Хочу, аби перевізники знали: гучна музика не завжди піднімає настрій, а тим паче — російська.
Звідки ми є? Чому нам все одно, що нам говорять, співають, пропагують? Ми наче зазомбовані.
Я їхала з Криму. Мусила податися на півострів, бо братові робили операцію, і він просив приїхати, щоб побачитися. Сідала я в Сімферополі до Євпаторії. Там — усі з квитками і тільки сидячі місця. Музика грала лише біля водія, у салоні її не було чутно.
А в нас водій мало того, що набив собі кишені, так іще й увімкнув музику на повну гучність, аж заклало нам вуха.
Пелагія ГОРЕВИЧ
м. Почаїв Кременецького району.
Фото з вільних джерел