Гамірно на подвір’ї Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т. Шевченка. Поодинці та невеличкими зграйками поспішають сюди випускники через 30, 40 років після закінчення такого рідного всім педагогічного училища. Юність — найкраща пора життя — легкокрилою пташиною злетіла. Юність… Минула вона за шкільною партою, студентською лавою, захопила дружбою, мріями, першим коханням. Але все в цьому світі має свій початок і своє закінчення. Непомітно промайнула ця славна пора й для нас.
Навчалися ми на відділенні «Дошкільне виховання», — група «Б», випуск 1978 року. Побаченню через 40 літ після закінчення училища передувала наполеглива робота Валентини Смолінської. Нелегко було розшукати всіх колишніх одногрупників. Доля закинула до Італії Любов Дячок, Богдану Перешлюгу, до США — Ганну Рикун. Живуть і працюють у Росії Любов Міщук, Лідія Гриневич, Марійка Рощик, у Криму — Ольга Рухло. Галина Завербна, Павлина Кашуба, Валентина Смолінська — в Івано-Франківську, Галина Караїм — у Бродах на Львівщині, Валентина Маглюк — у Білогір’ї Хмельницької області, Оксана Тарасюк — у Рівному, Марія Шкурник та Неоніла Тарківська — на Рівненщині, Юлія Юрчук — на Чернівеччині.
Більшість одногрупниць проживає і працює на теренах рідної Тернопільщини: Марія Білянська та Марія Степанюк — у Зборівському районі, Марія Горба і Марія Загайкевич — у Заліщицькому, Оксана Гривас — на Збаражчині, Ольга Козак — на Бережанщині, Ганна Михайлишин — у Козівському районі, Марія Піх — на Теребовлянщині, Зінаїда Скрипковська — у Кременці, Марія Фурман — у Підволочиську, Марія Періг та Наталя Якубець — у Тернополі, авторка цих рядків — у Шумську.
Неповторне, хвилююче відчуття зустрічі! Нас приїхало тринадцятеро: Галина Завербна, Павлина Кашуба, Валентина Смолінська, Марія Янчишин, Зінаїда Скрипковська, Марія Періг, Наталя Якубець, Марія Піх, Оксана Гривас, Марія Фурман, Любов Дячок, Марія Білянська, Валентина Маглюк. І ось — такі знайомі й добрі стіни училища, щирі сльози радості й посмішки одногрупниць. Приглядаємося одна до одної. Дехто залишився таким, як був, тільки змужнів, подорослішав, інші, здається, змінилися суттєво зовні, але душа, лагідна посмішка залишилися. Ми знову — одна родина.
Відійшли у вічність наша Марія Кубах і більшість викладачів, які нас навчали. Хвилиною мовчання ми вшанували їхню світлу пам’ять, помолилися за їхні душі. Вірю, що вони були присутні при наших розмовах-спогадах, бо є їхньою частинкою.
Керівник групи Світлана Михайлівна Ткачук, як колись, зустрічає нас лагідною посмішкою в аудиторії №24 головного корпусу. Як добре, що ви з нами, що ділите ці сокровенні хвилини зустрічі з юністю! Ділимося своїми надбаннями, досягненнями, а Світлана Михайлівна любляче та уважно вислуховує, голубить ніжним поглядом кожну з нас. Сонячно на душі від спілкування з дорогими серцю людьми.
Продовжилося свято в ресторані «Іква». Його працівники гостинно зустріли нас. Щире спасибі їм за це.
Рідна альма-матер, ти — храм науки, царина знань, країна юначих і дівочих мрій. Хай надійно, затишно у твоїх стінах буде всім вихованцям і випускникам.
Дорога Світлано Михайлівно, всі викладачі, які нас навчали, виховували, дозвольте доземно вклонитися вам, подякувати за мудрі повчання, настанови.
А всім учасникам зустрічі хочу побажати:
Хай красною буде ваша доля,
Рятує хай ангел-спаситель всіх нас,
Щасливі й здорові будьмо весь час.
Хай мрія прекрасна веде нас життям,
Щоб ладилось все і велось до пуття,
Хай живе надія і живить наше серце,
Натхнення і творчість дає без кінця,
Не зникне хай віра, казки й чудеса,
Хай будуть з нами удача, любов і краса!
Мине ще п’ять років — і ми, сподіваюся, зберемося так само дружно, щоби погомоніти, зазирнути одне одному в очі, висловити щиру вдячність наставникам.
Від імені випускників 1978 року відділення «Дошкільне виховання» групи «Б» —
Марія ЯНЧИШИН.
м. Шумськ.
Фото з архіву авторки