Минулого тижня у Львові вирував 25-й Форум видавців, на відкритті якого побував Президент України Петро Порошенко. Упродовж п’яти днів на 50 локаціях міста відбулося 1000 різних літературних, культурних, освітніх заходів. Участь у форумі взяли 260 видавництв, 103 з яких змагалися в конкурсі на найкращу книжку форуму. Із 508 видань перемогли 16. Іще 12 отримали спеціальну відзнаку від президентки ГО «Форум видавців» Олександри Коваль. А в 13-му Літературному фестивалі взяли участь автори з 25 країн.
Тернопільщину на форумі представляли видавництва «Крок», «Мандрівець», «Навчальна книга — Богдан», «Джура», «Діана плюс» і багато авторів, зокрема Валентина Семеняк, Ганна Осадко, Ірина Мацко, Олександр Волков, Олександр Вільчинський, інші. Привертав увагу намет із артбуками Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи. Презентувала свою діяльність і Тернопільська кінокомісія.
Охопити форумні заходи однією публікацією неможливо, адже щогодини тут стартували нові заходи в рамках п’ятнадцяти тематичних кластерів. Я, як зазвичай, і не намагалася встигнути скрізь, а зосередилася на тому, що цікавить мене найбільше, тож враження знову будуть суб’єктивними.
Для мене подією №1 цьогорічного форуму стала презентація третього тому листів Лесі Українки — «Леся Українка. Листи 1903-1913» (видавництво «Комора», упорядниця Валентина Прокіп). Загалом у трьох томах опубліковано 925 листів — це повне зібрання Лесиної кореспонденції без купюр. За словами Оксани Забужко, нація нарешті спромоглася вперше за сто років видати листи найвидатнішої європейської письменниці ХХ століття.
Подією №2 став вихід «Улюблених віршів-3» від «А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги» (упорядник Іван Малкович). Цікаво, що «Улюблені вірші-1» вийшли 25 років тому. Тож не дивно, що на презентації збірника було багато молодих батьків зі своїми дітьми — і всі вони знають, хто такі Бадяка-Маняка і пан Тралялинський.
Традиційно презентації книжок для дітей від «А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги» розпочинаються виконанням гімну видавництва. Іван Малкович бере скрипку, Віктор Морозов — гітару, всі в залі підводяться і… Цьогораз ці двоє ще й читали в ролях нові вірші й, натхнені подарунковим виданням книжки Джоан Ролінг «Фантастичні звірі і де їх шукати», заспівали пісеньку про фантастичних звірів.
До слова, і «Леся Українка. Листи 1903-1913», і «Улюблені вірші-3» стали найкращими книжками форуму.
Подією №3 вважаю найкращу книжку в номінації «Історія» американсько-британської журналістки й історика, лауреатки Пулітцерівської премії Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна проти України». Саме за цю книжку авторка отримала 28-му премію Лайонела Гелбера, з презентації цього видання стартував цьогорічний «Книжковий арсенал» у Києві.
Не можу не згадати про ще одну книжку, що удостоїлася спецвідзнаки. Це праця Любомира Гузара «Про гріхи і чесноти», яку Блаженнійший написав наприкінці життя і яку УГКЦ запропонувала проілюструвати дітям у рамках конкурсу. Автор передмови — Мустафа Джемілєв.
На ювілейному форумі я з приємністю послухала Ігоря Померанцева — журналіста російської редакції «Радіо Свобода», дисидента, котрий народився в Росії, виріс і сформувався як особистість у Чернівцях, а мешкає за кордоном. Його ще називають сучасним Сократом і алхіміком слова — і він представив роман-щоденник «Вы меня слышите?», що став підсумком 40-річної роботи на радіо.
Цікавими були цьогоріч дискусії в рамках фокусної теми форуму «Ринок свободи»; про журналістику й книговидання в умовах війни. Надихнув лекцією про те, як написати добрий нон-фікшн наш земляк Ростислав Семків. Сашко Лірник, котрому чомусь не дали можливості розповідати казки на майданчику перед палацом Потоцьких, розповідав їх персонально кожному, хто хотів. Потрапила я й на зустріч із віртуозом слова Юрком Іздриком. Бо побувати на книжковому святі у Львові й не послухати Іздрика — мій форумний моветон.
До речі, це перший форум, на якому я не купила жодної книжки особисто для себе — і від цього трошки сумно. Книжки з року в рік дорожчають, їх нема де тримати, тож волію позичати і користуватися онлайн-бібліотеками. У паперової книжки своя магія, проте й до електронної можна звикнути.
Але ж яке це задоволення — відчувати незбориме бажання приписати те чи інше видання в своїй бібліотеці! Тож іще трошки поопираюсь — і таки куплю тритомник Лесиних листів…
Ліля КОСТИШИН.
Фото Андрія КОСТИШИНА