На Тернопіллі побував голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Він разом із очільником обласної організації Василем Тракалом зустрівся із членами Тернопільського, Підволочиського районного осередків, зі студентами факультету філології і журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка й із колективом «Вільного життя плюс».
У нашій редакції ми переважно говорили про об’єднання зусиль із метою впливу на монополіста ПАТ «Укрпошта», що останніми роками цілеспрямовано нищить українську пресу. Йдеться про «оптимізацію» мережі, різні експерименти, які позбавляють читачів доступу до газет, постійні підвищення тарифів для редакцій, принизливі зарплати й жахливі умови праці листонош поряд із мільйонними заробітками керівництва генеральної дирекції підприємства.
Сергій Томіленко розповів, яким чином спілка намагається вплинути на політику «Укрпошти» й держави щодо друкованих видань і водночас заявив, що ні в уряді, ні у Верховній Раді, ні на Банковій на заяви журналістської спільноти не реагують.
— У нас багато претензій до влади, чиновників, «Укрпошти», але спілка — це лише громадська організація. Це не Міністерство інформаційної політики, якому на початку заснування держава виділила 40 мільйонів гривень, а цьогоріч — мільярд, — каже Сергій Антонович. — Ми тільки привертаємо увагу до проблем, робимо заяви, аби вплинути на відповідальність чиновників. Нещодавно спілка видала спецвипуск газети «Журналіст України», в якому оприлюднила зарплати головних поштовиків. За підсумками минулого року й згідно з деклараціями Національного агентства з питань запобігання корупції, в «Укрпошті» працюють 32 офіційних мільйонери.
Найбільше — 6517867 гривень — отримав у 2017 році перший заступник генерального директора «Укрпошти» з фінансів Олександр Чернявський, котрий розробляв здирницькі тарифи і схеми, а нещодавно подав у відставку. Очевидно, він свою місію на цій посаді виконав. Другий перший заступник-керівник операційного блоку Олександр Перцовський заробив торік 6096051 гривню. Тобто середні місячні зарплати цих менеджерів — понад 500 тисяч гривень. А торік іще були понад 265 і 300 тисяч гривень відповідно.
Водночас, за словами Сергія Томіленка, пан Чернявський улітку заявив, що «Укрпошта» перебуває на межі банкрутства й попросив відтермінувати повернення коштів редакціям за передплату їхніх видань. Цей борг станом на червень становив 260 мільйонів гривень.
Замість повернути гроші до 20 січня «Укрпошта» тримає їх до березня-квітня, а тепер іще й нав’язує редакціям додаткові угоди, за якими хоче повертати гроші трьома траншами. Тож спілка «в ручному режимі» вибиває їх для окремих газет.
«Вільному життю плюс», наприклад, пошта тільки минулого тижня переказала гроші за передплату, яка завершилася торік у грудні. А тим часом друкарня підвищила нам плату за поліграфію на 25 відсотків за те, що газета вчасно не заплатила за неї. Також «Укрпошта» змусила всі газети платити за внесення інформації до каталогів періодичних видань двічі на рік і ще — перереєструвати всі газети тощо.
Така політика знищення періодики жахає, адже ПАТ «Укрпошта» — державне підприємство і саме держава є його єдиним акціонером. Наприкінці 2017 року вона виділила йому півмільярда гривень на погашення збитків, хоча за останні 10 років тарифи «Укрпошти» зросли у дев’ять разів! Гроші — як у прірву, проте перші особи держави заплющують на це очі.
— Не було ще такого керівництва «Укрпошти», як тепер, — визнає очільник журналістської спілки. — Попередні менеджери не чіпали сегменту, пов’язаного з журналістами і з газетами. Нинішнє керівництво жодний закон не продисциплінує. На рівні уряду, Верховної Ради і Банкової визначено, що на результати виборів впливають центральні телеканали, тож газети політикам не потрібні. Міністр інфраструктури Володимир Омелян освячує все, що робить керівник «Укрпошти» Ігор Смілянський, а Володимир Гройсман не реагує. Очевидно, Смілянський робить тим, хто його призначив, достатньо, аби триматися на цій посаді, незважаючи на виклики. Він не розвиває «Укрпошту», а знищує її.
Торік ми змогли вплинути на зростання тарифів, тож пошта підвищила їх лише наполовину від початкового наміру. Але, на жаль, ми не маємо політичних союзників, бо вони мислять категоріями телебачення. Урядовці і їхні політтехнологи газет не читають. Віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко не бере слухавки. Він перший прийде на зустріч поговорити про те, яка Росія погана, а поговорити про проблеми українських газет і агресивну політику поштового монополіста щодо них не хоче. Ми два роки пишемо листи й не відчуваємо урядової підтримки.
Розповів Сергій Томіленко і про враження від поїздки на Чернігівщину, де «Укрпошта» попри спротив населення реалізовує пілотний проект із заміни сільських відділень поштового зв’язку пересувними, що вже призвело до різкого зниження тиражів газет.
— О восьмій годині ранку зійшлися люди, а поштовий автомобіль поїхав до іншого села. Поки приїхав, люди розійшлися. Вони не хочуть передплачувати газети, бо не вірять, що їх довезуть, — розповідає Сергій Антонович і додає: — Влада махнула на газети рукою, а телеканали намагатиметься контролювати через олігархів. Проте на прямому контакті з людьми саме місцева преса, саме з газет вони черпають інформацію місцевого рівня.
…Іще одна біда редакцій друкованих видань — відсутність в Україні фабрики газетного паперу. Але це теж не турбує владу.
— Правління НСЖУ зверталося до Президента щодо поштової проблеми і різкого підвищення цін на газетний папір на 50 відсотків у валюті, але з адміністрації гаранта надійшла відписка про те, що цими питаннями доручили зайнятися першому віце-прем’єру Степанові Кубіву, від якого вже п’ятий місяць немає відповіді, — каже Сергій Томіленко. — Проте будівництво фабрики газетного паперу має бути державницьким рішенням, адже йдеться про загрозу інформаційній безпеці країни. Водночас ми не хочемо загострювати це питання, адже більшість паперу Україна купує в Росії, тож завтра редакторів українських газет можуть звинуватити у зраді.
…Поговорили ми й про підсумки роздержавлення газет, що має завершитися до кінця року. На сьогодні, за словами очільника НСЖУ, вже майже 250 українських газет (на Тернопіллі — 80%) стали приватними, решта — в процесі. Можливо, їм на півроку продовжать термін, а ті видання, що не розпочали процедури роздержавлення, бо отримують великі дотації з місцевих бюджетів, із січня наступного року опиняться поза законом.
Фото з вільних джерел