Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 16 прим. 1 Земельного кодексу України (далі – Земельний Кодекс) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Про це нагадали фахівці головного управління ДФС у Тернопільській області.
Відповідно до статті 102 прим. 1 Земельного кодексу право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка, відповідно до ЦКУ, виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.
Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно ж до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПКУ (18 відсотків).
Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПКУ визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису).
При цьому відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Разом з тим, особи, які відповідно до Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати в строки, встановлені ним для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише в разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за номером 4, дохід, отриманий платником податку від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування (емфітевзис), відображається податковим агентом у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «106».
Враховуючи сказане, податковий агент (юридична особа, її відокремлений підрозділ), що нараховує (виплачує) доходи фізичній особі за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) та відображає такі доходи у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «106».
Фото сектору комунікацій ГУ ДФС у Тернопільській області