Минає рік, як у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка обрали нового ректора: Володимир Петрович Кравець, який очолював цей заклад вищої освіти майже три десятиліття, передав кермо університету в руки доктора філософських наук, професора Богдана Богдановича Буяка.

Я поспілкувалася з ректором вишу та розпитала, що вдалося зробити за перший рік керівництва.

— Богдане Богдановичу, ви почали очолювати виш у доволі складний період — час реформування освітньої сфери. Як минув перший рік на посаді?

— Завдяки підтримці колективу та студентів рік минув успішно. На сьогодні ми зберегли провідні позиції в системі вищої освіти. Університет вкотре визнано одним із кращих гуманітарних закладів вищої освіти в Україні. І це, вважаю, великий плюс, що ми не здали позицій. Окрім того, цьогоріч виш добре спрацював під час вступної кампанії. Наші університетські ряди поповнило майже 2400 осіб, що на 400 студентів більше, аніж минулого року.

— Для розвитку університету необхідно постійно брати участь у різних конкурсах та проектах. Над чим працюєте сьогодні?

— Це справді так. Без проектної діяльності тепер неможливо. Тому університет є учасником багатьох проектів. Нещодавно нам вдалося четвертими по рахунку серед всіх навчальних закладів України виграти конкурс соціально-інноваційних проектів у програмі «Активні громадяни» Британської ради. У рамках цього проекту як студенти, так і викладачі можуть запропонувати свій для покращення розвитку нашого університету. Згідно з умовами, має бути створено 25 проектів, з них для реалізації буде відібрано вісім. Бюджет на реалізацію проектів становить 300 тисяч гривень. Половину фінансує університет, другу половину — Британська рада. Серед запропонованих проектів уже є такі: відкриття дитячої кімнати для вихователів-дошкільників, де ті матимуть змогу практикуватися з дітьми, створення талісману університету, відкриття коворкінг-центру та багато інших. Чудову ідею висунув і університетський  ресурсно-інклюзивний центр: забезпечення необхідного супроводу корпусів університету для людей з особливими потребами. Ще один запропонований проект — створення презентаційно-тренінгово-виставково-розважально-навчального хабу на базі одного з читальних залів наукової бібліотеки.

— Міжнародні зв’язки — один із критеріїв успішності закладу вищої освіти. Що вдалося зробити в цій сфері?

— Упродовж року університет виборов кілька міжнародних грантів. Нам вдалося підписати близько 15 різноманітних міжнародних угод. Сьогодні ми співпрацюємо з вишами багатьох країн: Польщі, Чехії, Австрії, Румунії, Німеччини, Франції, США, Канади, Китаю… Студенти і працівники університету мають змогу брати участь у різноманітних програмах академічної мобільності: шість проектів у рамках програми Erasmus, семестрові програми з Природничо-гуманітарним університетом імені Яна Длугоша в Ченстохові та Остравським університетом у Чехії. Так, з допомогою наших постійних партнерів — Вищої лінгвістичної школи — вже цієї зими десять наших студентів поїдуть на тримісячне навчання-стажування з практикою до Німеччини із забезпеченням повного соціального пакета і стипендією розміром 600—700 євро. 90 відсотків спеціальностей у ТНПУ провадять Програму подвійних дипломів, тобто студенти університету мають змогу отримати паралельно документ про освіту та знання в Україні й одному з провідних вишів Європи. Ця програма є своєрідною альтернативою стихійному виїзду молодих людей з України.

— А в яких країнах мають можливість навчатися студенти ТНПУ?

— Щодо академічної мобільності в рамках програми Erasmus, то на сьогодні в нас діють шість проектів. Так, семеро наших студентів перебувають у румунському університеті міста Ясси. Кожного семестру два-три студенти їдуть на навчання до Австрії у Вищу педагогічну школу Карінтії імені Віктора Франкеля. Цьогоріч завдяки співпраці з Федерацією обмінів «Україна—Франція» ми вперше відправили групу студентів у Францію. Безкоштовно навчатися певний період за кордоном наші студенти можуть і в рамках семестрових програм академічної мобільності. Наприклад, Природничо-гуманітарний університет імені Яна Длугоша в Ченстохові тільки цього семестру прийняв 65 наших студентів із різних факультетів. Такі програми корисні тим, що студенти, набуваючи досвіду за кордоном, повертаються до нас. І, зазвичай, саме ці студенти стають найактивнішою частиною громадського життя університету.

— Не секрет, що залучення іноземних студентів є важливим для успішного функціонування вишу. Як працюєте в цьому напрямку?

— Цього року вперше ми розпочали роботу з іноземними громадянами, і результат не забарився… У нас тепер навчаються десять студентів зі Словаччини, 20 із Греції, а також маємо представників Бразилії, Індії, Ефіопії, Нігерії, Іраку. Очікуємо також наступну групу абітурієнтів із Греції, які планують вступати до аспірантури університету. Окрім того, на конкурсній основі наш університет обрали для підготовки в аспірантурі тридцяти викладачів Університету Шрі-Ланки. Цю програму фінансуватиме Британська рада. Оскільки це англомовна програма, то водночас ми готуємо і своїх викладачів до того, щоб вони могли належно консультувати іноземних аспірантів.

— В університеті налічується 60 спеціальностей, половина з яких — педагогічні. Яке місце, на вашу думку, займають педагогічні спеціальності на ринку праці? Та й яка, власне, ситуація із працевлаштуванням випускників вашого вишу?

— Ми третій рік поспіль займаємо перше місце в Україні за кількістю працевлаштованих випускників. Це легко відстежити: тим випускникам, які після закінчення навчання пішли працювати у школи, держава виплачує так звані «підйомні». Місце в рейтингу визначається за кількістю тих випускників, які звернулися до певного університету. Ось уже третій рік поспіль із великим відривом ми посідаємо перше місце у цьому рейтингу. Частково це відбувається і завдяки тому, що в університеті налагоджена співпраця з обласними та районними управліннями освіти багатьох областей України. До того ж педагогічні спеціальності продовжують бути затребуваними. Щоразу ми отримуємо все більше й більше вакансій зі шкіл багатьох регіонів України. Тільки з міста Ірпеня Київської області до нас надійшло минулого року 85 вакансій.

— Цього року ви відкрили нову спеціальність «Аналітика суспільних процесів». Вдалося набрати студентів на цей напрям підготовки?

— На цій спеціальності студенти мають змогу навчатися за двома освітніми рівнями: «Бакалавр» та «Магістр». Саме на останній у нас доволі хороший набір. Сьогодні ми певним чином акцентуємо свою увагу саме на магістратурі. Оскільки туди люди приходять навчатися свідомо, вони вмотивовані, їм потрібні конкретні знання та навички. Серед наших студентів-магістрантів є і державні чиновники, і представники духовних структур, і викладачі закладів вищої освіти, і, звичайно, вчителі. До речі, зараз ми плануємо відкрити в університеті напрямок «Релігієзнавство». Для того щоб священнослужителі різних конфесій мали можливість отримати ще й світську освіту.

— Окрім «Релігієзнавства», маєте у планах відкриття інших спеціальностей?

— Сьогодні є попит на вчителів польської мови. Тому за допомогою наших польських партнерів ми плануємо ліцензувати «Полоністику». Власне, першими в Західній Україні хочемо відкрити спеціальність «Середня освіта. Польська мова». Але спершу ми зобов’язані виконати ліцензійні вимоги. Ще один напрямок роботи — відкриття «Китаїстики» на факультеті іноземних мов. Ми підписали угоду із дванадцятьма китайськими університетами. Двоє волонтерів із Китаю впродовж півроку вестимуть у нас курси китайської мови, а також спецкурси на факультеті іноземних мов. У перспективі плануємо відкрити на базі університету Інститут Конфуція.

— Як реалізується освітня реформа у вашому виші? Яких змін, на вашу думку, потребує університетська освіта?

— Освітня реформа — це перманентний процес. Ті провідні позиції, які сьогодні університет займає в системі вищої освіти — це доказ того, що в нас усі підрозділи функціонують злагоджено і відповідно до вимог. До того ж ми намагаємося модернізувати університетську освіту. Наприклад, ще до затвердження Кабміном концепції про дуальну освіту ми вже включилися в цей процес. Дуальна освіта передбачає те, що студент, навчаючись, отримує більше можливостей практикуватися в рамках здобуття тієї чи іншої спеціальності. Власне цього й потребує університетська освіта. Ми експериментально змінили навчальні плани підготовки на кількох спеціальностях. Наприклад, на факультеті іноземних мов за підтримки Британської ради трохи обмежили викладання теоретичних загальних дисциплін. Натомість студенти отримують більше практики мови, можливість працювати з дітьми і напрацьовувати нові методики. До того ж ми даємо змогу студентам отримувати міжнародну практику.

— Ви двічі стажувалися у США. Що варто почерпнути українській освіті від американської?

— Багато чого… Але, скажу однозначно, наша система освіти не є гірша! Є певні ментальні речі, які мають місце в освіті США. Я стажувався там за програмою «Академічна доброчесність». Ми побували у тридцяти американських університетах і спостерігали, як виші налагоджують роботу щодо боротьби за доброчесність у навчальному процесі, як борються з такими ганебними явищами, як списуванням, плагіатом тощо. В Америці на це спрямовано багато уваги. Відповідно, тепер завдяки тісній співпраці з Американськими радами намагаємося виховувати в студентів бажання до чесного навчання. Ми працюємо над тим, щоб академічна доброчесність розвивалася ще раніше — у школах, садочках, родинах.

— Виділіть ключові завдання, які має виконати університет у найближчому майбутньому.

— Ми маємо бути стабільно успішними! І, звісно ж, основна наша мета — це зберегти ті чудові, родинні стосунки в нашому колективі, які базуються на професіоналізмі, людяності, підтримці, допомозі та солідарності.

— Власне цього й надалі бажаю педагогічному університету та його керівництву.

Фото авторки