Російська пропаганда захлинається в намаганні знецінити роль Патріарха Варфоломія І у світовому православ’ї. Як тільки не називає достойного старця з Фанару, яких тільки ярликів не навішує, а всі його дії щодо Української православної церкви вперто називає неканонічними, розкольницькими і бозна-якими.
А хто ж він насправді, глава Вселенської православної церкви Святійший Константинопольський Патріарх Варфоломій І, який очолює Вселенський Престол уже 27 років? Багато мовиться про канони. Виявляється, його Святість Варфоломій І — один з найкращих і найавторитетніших каноністів у православному світі. Темою його дисертації було канонічне право Православної церкви. І взагалі він дуже освічена людина. Вивчав теологію в богословській семінарії Халкі, яку закінчив з найвищою відзнакою 1961 року, продовжував навчання в Папському східному університеті в Римі, Екуменічному інституті Боссі, що в Швейцарії, Університеті Людвіга Максиміліана в Мюнхені. Якийсь час був лектором у Папському Григоріанському університеті в Римі. Варфоломій вільно говорить сучасною грецькою, турецькою, італійською, німецькою, французькою й англійською мовами, а також класичною грецькою і латиною. Чи хтось із його критиків може похвалитись хоч дещицею тих знань, зокрема і з канонічного права та загальної європейської освіти, які має Патріарх Варфоломій?
Пройшовши свої університети, дев’ятнадцять років митрополит Варфоломій був найближчим помічником і однодумцем Патріарха Димитріоса, а коли той помер, заступив його на першій кафедрі православного світу, ставши архієпископом Константинополя, Нового Риму і Вселенським Патріархом. Це був 1991 рік — пам’ятний для нового господаря Фанару і знаковий для України, яка здобувала державну незалежність. Минуть десятиліття, і їхні долі щасливо перетнуться: саме Патріарх Варфоломій подарує нашій країні духовну незалежність, благословивши Томосом про автокефалію її Православну церкву.
Ставши Патріархом, Варфоломій не замкнувся в елітному кварталі Стамбула, а активно діяв на міжнародній арені. Захищав гонимі православні церкви, зміцнював зв’язки між ними, продовжував екуменічний діалог із Католицькою церквою, ініціював діалог з мусульманами та іудеями. Великий резонанс у світі мала його заява, що «злочин проти природного світу є гріхом». Патріарх Варфоломій став першим серед релігійних лідерів, що виступив на захист довкілля. Через те його назвали «Зеленим Патріархом». Він і досі активно виступає за гармонію між людством і природою, заснував на острові Халкі екологічний інститут, популяризує Перше вересня як день молитви за захист довкілля в православному світі. За активну охорону природи Патріарх Варфоломій удостоївся норвезької премії Софії, а отриманих за неї 100 тисяч доларів віддав на допомогу безпритульним дітям Афін і Стамбула та на підготовку семінару з охорони довкілля Чорного моря.
Багато сил докладає Патріарх Варфоломій для утвердження свободи віросповідання та відновлення присутності Православної церкви в мусульманській Туреччині. Через те на нього навіть готувався замах.
Зусилля Вселенського Патріарха належно поціновуються. Його ім’я називається в сотні найвпливовіших людей світу. Він отримав нагороду Форуму глобальних мислителів за успіхи в досягненні миру та співпраці, а Конгрес США відзначив його найвищою своєю нагородою — Золотою медаллю. Тож куди там його московським критикам у патріарших і непатріарших клобуках до «турецького капітана», як вони зневажливо називають Варфоломія за те, що служив у турецькому війську.
Вселенський Патріарх двічі бував в Україні. Вперше 1997 року відвідав Одесу на борту грецького судна як учасник симпозіуму «Екологія, релігія та довкілля». Удруге в 2008 році приїздив у Київ на святкування 1020-річчя хрещення Київської Русі. Тоді ми були дуже близькі до того, щоб отримати автокефалію Православної церкви. Але, як згадував екс-президент України Віктор Ющенко, у Київ несподівано прилетів очільник РПЦ Алексій ІІ і зажадав зустрічі зі Святійшим Варфоломієм. На ній, як знаємо, пообіцяв йому всіляку підтримку в підготовці Всеправославного Собору, якщо «перший серед рівних» перестане втручатися у справи Української церкви. В іншому випадку пригрозив розколом вселенського православ’я. І Патріарх Варфоломій відступився — заради справи всього свого життя. Щоправда, попросив Алексія ІІ усе ж вирішити українське питання. Той пообіцяв. А коли прийшов Кирило, усе залишив, як було.
Знадобилось ще десять років, бойкот Російською православною церквою та ще кількома близькими до неї церквами Всеправославного Собору, деструктивні дії РПЦ у православному світі, щоб Патріарх Варфоломій збагнув, з ким він насправді має справу. Очевидно, це додало йому рішучості у вирішенні українського питання. І візит Кирила на Фанар наприкінці серпня минулого року вже не мав тих негативних для нас наслідків, як несподіваний приліт у Київ його попередника улітку 2008-го. Недарма мовиться: брехнею світ обійдеш, а назад не вернешся.
Нині можемо сказати: Україні дуже пощастило, що Вселенським Патріархом є його Святість Варфоломій — людина мудра, розважлива, для якої добро церкви — головне. Попри весь тиск Російської церкви, попри її чорну пропаганду у православному світі і навіть розрив РПЦ євхаристійного єднання з Константинопольською церквою, Патріарх Варфоломій таки вирішив українське питання: в Україні уже є помісна Православна церква, і вона отримала щедрий різдвяний подарунок — Томос про автокефалію.
Я уже думаю: яким буде третій візит Константинопольського Патріарха Варфоломія в Україну? Йому не знадобиться бронепоїзд, на якому востаннє приїжджав у Київ очільник РПЦ. Його з любов’ю і вдячністю зустрічатиме боголюбивий український народ, якому він допоміг подолати розкол і повернув у повноту канонічного православ’я. І це вже доконаний факт.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: братні обійми Вселенського Патріарха Варфоломія та предстоятеля Православної церкви України після вручення Томосу.
Фото з вільних мереж