У неділю, третього лютого, в древньому соборі Софії Київської відбудеться інтронізація, тобто офіційне введення на посаду, предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Блаженнійшого Епіфанія. Йому цього дня виповниться сорок років, і він наймолодший очільник помісної православної церкви з усіх п’ятнадцяти. Хто ж він, перший владика автокефальної Православної церкви України і чим заслужив таку високу довіру більшості її єпископату?

Митрополит Епіфаній, у миру Сергій Петрович Думенко, народився 3 лютого 1979 року на Одещині, а його дитинство та шкільні роки пройшли у селі Старій Жидовій Чернівецької області. 1996 року він закінчив середню школу та вступив до Київської духовної семінарії. Опісля навчався у Київській духовній академії, яку закінчив кандидатом богословських наук. У 2006—2007 роках стажувався в Афінському університеті (Греція) на філософському факультеті. У 2012-му успішно захищає докторську дисертацію і спеціалізована вчена рада Київської православної богословської академії присвоює йому науковий ступінь доктора богословських наук. Йому було тоді лише тридцять три.

Служіння розпочинає у 2003-му в Рівненському єпархіальному управлінні секретарем-референтом та особистим секретарем тодішнього митрополита Рівненського та Острозького Даниїла. Відтак викладає в Рівненській духовній семінарії, редагує інтернет-ресурс «Рівне Православне» та входить до редколегії газети «Духовна нива», офіційного друкованого органу Рівненської єпархії. Він — член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.

У грудні 2007-го, вже будучи викладачем Київської православної богословської академії і завідувачем кафедри філології цього духовного закладу, приймає чернечий постриг з іменем Епіфаній (що означає Богоявлення) на честь Епіфанія Кіпрського. А в червні 2013-го його було введено в сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського та призначено патріаршим намісником. Саме він, у разі кончини Патріарха, мав автоматично стати місцеблюстителем патріаршого престолу та скликати собор, який би вибрав нового патріарха.

Митрополита Епіфанія називають духовним учнем і духовним сином Святійшого. Та й Патріарх Філарет не заперечує, що саме його бачив своїм наступником. Казав, що цінує його за принциповість, освіту, непідкупність, організаторське вміння. Бачив це і на прикладі академії: коли нею керував владика Епіфаній, вона єдина з усіх духовних навчальних закладів була визнана державою. Інші духовні заклади — і Московського патріархату, і Київського — не визнані, а академія, яку очолював митрополит Епіфаній, визнана. Та й єпархія, якою він керував, була найбільшою у Київському патріархаті — близько 500 парафій. І на молодого керуючого, твердить Патріарх Філарет, не було жодних скарг — ні від духовенства, ні від парафіян. Це теж говорить про багато що. «І тому я його мав на увазі. Навіть якщо б не було цього Об’єднавчого собору, я на майбутнє Київського патріархату теж радив би архієреям мати орієнтир на нього», — казав владика Філарет в інтерв’ю «Радіо Свобода». Тож не дивно, що саме Епіфанія архієрейський собор УПЦ Київського патріархату висунув єдиним кандидатом від церкви на предстоятеля єдиної помісної Православної церкви України, а Патріарх непохитно наполягав на Об’єднавчому соборі на його виборі.

За церковними мірками митрополит Епіфаній ще доволі молодий, але він пройшов усі сходинки (щоправда, дуже швидко) кар’єрного зростання. Він доктор наук з богослов’я, професор, в УПЦ Київського патріархату був постійним членом Священного синоду та головою Синодального управління в справах духовної освіти, членом Вищої церковної ради УПЦ КП. Знає грецьку мову, і це безумовний плюс, бо, як сказала релігієзнавець Людмила Філіпович, «тепер співслужити ми будемо не з російськомовними, а з грекомовними ієрархами». І ми вже бачили, як шостого січня на Фанарі, під час отримання Томосу, предстоятель Православної церкви України співслужив грецькою зі Вселенським Патріархом. Знає він і англійську, яка теж йому прислужиться у спілкуванні з очільниками православних церков.

До обрання предстоятелем єдиної помісної Української православної церкви владика Епіфаній був малопублічною людиною. Тепер же в нього беруть інтерв’ю, на нього націлені телекамери на публічних заходах. Думаю, не тільки мені імпонують його стриманість, розважливість, неконфліктність, уміння чітко висловлювати свої думки та згладжувати гострі кути. Так, у привітанні українців з Днем Соборності та століттям Акта Злуки він наголошує: «Маємо згадати нашу історію, найперше для того, щоби зробити з неї висновок: сила народу — в єдності. Всі ми знаємо проблеми і негаразди сьогодення та прагнемо кращого майбутнього для України. Однак надзвичайно важливо, особливо знаючи уроки нашої історії, у прагненні до ідеалу не зруйнувати того спільного дому, який ми вже маємо… Бажаю всім нам мудрості від Бога, зваженості та далекоглядності, щоби гідно відповісти (на виклики), зміцнити наш спільний дім, а не похитнути його чварами й розбратом».

До єдності закликає Блаженнійший Епіфаній і церкву, її вірних та духовенство. До єдності і молитви. А ще — до праці, щоб подолати всі виклики й випробування і разом творити краще майбутнє як держави, так і церкви. Важка та відповідальна місія випала на долю молодого предстоятеля єдиної помісної Православної церкви України, яка першою у ХХІ столітті отримала автокефалію. Але він смиренно прийняв цей непростий виклик. Хай якомога менше буде на його шляху колючих тернин і якомога більше підтримки, сприяння та розуміння усіх тих, з ким йому доведеться утверджувати, розбудовувати і прославляти українське диво наших днів — нову автокефальну православну церкву, що так упевнено постала у світовому православ’ї.

Галина САДОВСЬКА.

На фото: Вселенський Патріарх Варфоломій вручає митрополиту Київському і всієї України Блаженнійшому Епіфанію Томос та миро.

Фото з вільних джерел