Його називають французом з українським серцем, хоч народився у Бельгії і, як стверджує Вікіпедія, він — бельгієць. Француженка в нього мати, а тато — італієць. Кожен із батьків розмовляв із сином рідною мовою, тож із дитинства знав обидві. А ще бельгійську, англійську, німецьку, тепер же наполегливо вивчає українську. Крутий віраж стався в його житті після того, як побачив у знайомого художника на Монмартрі портрет дівчини, що нагадувала йому ангела. Розшукав її в соцмережах, почалося спілкування, що закінчилось коханням та одруженням. Рік подружжя прожило в Парижі, а в 2015-му переїхало в Україну.

Про нашу, а тепер вже і свою, країну він говорить з великим пієтетом: «Маю сильне почуття до України, дуже люблю її, зараз не можу навіть уявити свого життя деінде, в іншій країні»; «Побувавши в українських Карпатах, я зрозумів, що Україна — це мій рай»; «В Україні я знайшов важливі для мене особливості: незважаючи на труднощі на кшталт корупції, низьких зарплат, жителі країни вміють залишатися щасливими і згуртованими, чого не зустрінеш у Франції»; «Я великий патріот України».

І цей закоханий в Україну 32-річний чи то француз, чи то бельгієць — співак Поль Манондіз. Хто стежить за музичним життям України, знає це ім’я. Він уже давав концерти в десятках наших міст, виступав на передовій перед захисниками України, навіть мав сольний виступ у Національному палаці «Україна». Своєю мамою в українському шоу-бізнесі називає народну артистку України Ніну Матвієнко. «Вона була першою після моєї дружини та продюсера, хто повірив у мене… Саме вона показала мені Україну через музику», — каже Поль. Ніна Митрофанівна вибрала йому і першу пісню, яку він заспівав українською. Це була її улюблена «Квітка-душа». Пісня давалась Полеві дуже важко, але він все ж заспівав її. Потім з’явились інші, співак випустив і свій перший український альбом. Нині твердить: «Мені подобається співати українською. Не знаю чому, але мій голос звучить краще українською. Може, я мав пра-пра-прабабусю українку. Співати українською — це якось цілком природно для мене, не можу навіть пояснити».

Дев’ятого квітневого дня спів Поля Манондіза могли почути й тернополяни. Він починає новий пісенний тур Україною – і саме з нашого міста. Концерт відбувся у вщент заповненій залі обласної філармонії. «Я вперше в Тернополі, – зазначив співак перед виступом, – і я в шоці, який він гарний! Справді файне місто! Для мене в Україні на першому місці Львів, на другому — Одеса, а третім тепер буде Тернопіль». А ще він сказав, що вчить українську мову, що це нелегко, тому «сьогодні ще буде французько-український суржик». На ньому й спілкувався з тернополянами упродовж концерту. І навіть якщо не знаходив потрібного слова, за нього промовляли сяйво радісних очей та щирість почуттів співака.

Проте його українська в піснях була цілком пристойною, а пом’якшення деяких слів надавало їм французького шарму. Особливо зворушливо звучали в його виконанні пісні «Ніч яка місячна», «Лелеки», «Рідна мати моя». Шквал оплесків викликала «Вовчиця» Олега Винника, яку Поль Манондіз переклав французькою і виконує м’якше, ліричніше, ніж звучить вона в оригіналі. Звучали і пісні Петра Маги «Зацілую» та «Це ти», присвячені дружині співака, яку він називає своєю «українською богинею». Виспівував Поль і про що мовчить його серце українською та французькою, і про війну. Виконував і французькі хіти, зокрема з репертуару Джо Дассена. Завершував концерт «Черемшиною», яку співав разом із глядачами.

Тернополяни подарували Полю військову сорочку і кепку з побажанням, щоб на інших концертах він виконував у них пісню «Війна». Співак поклав руку на серце і заспівав «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Зал піднявся і потужно підхопив Гімн України. А потім довго аплодував.

Не тільки Тернопіль зачарував Поля, а й він викликав захоплення у тернополян. Найперше щирістю, теплотою, розкутістю, якоюсь навіть хло–п’ячою безпосередністю. Під час виступу спускався в зал, підходив до дівчат, робив з ними селфі, захоплювався, як багато квітів йому принесли, жартував. Одне слово, свій хлопець. Тож коли після концерту оголосили, що всі бажаючі можуть сфотографуватися зі співаком, чи не півзали вишикувалося в чергу. Думаю, тепер багато тернополян чекатиме наступної зустрічі з Полем Манондізом. Тим більше, що в травні він збирається приїхати на Тернопілля знову і виступити ще й в райцентрах області.

Галина САДОВСЬКА.

Фото з вільних джерел