Мало яким загадковим явищам удавалося викликати таку зацікавленість, як кола на полях. До 1980 року про ці аномалії, які вирізняються красою та геометричною правильністю і котрі найчастіше ночами виникають посеред посівів пшениці чи інших зернових, знали лише деяк і фермери. Тепер явище стало широко відомим.
З’явилася навіть особлива галузь знань, що вивчає його, — сіріологія. Різновидів дивних кіл — незліченна кількість. Найпростіший складається з одного кільця, всередині якого всі стебла з колосками повалені на землю, але не зламані, а зігнуті біля кореня. Часто є ще й зовнішнє кільце, всередині якого стебла теж зігнуті, але практично завжди в напрямку, протилежному основному колу.
Спочатку вчені вважали, що кола з’являються винятково на півдні Великобританії, але як тільки газети взялися писати про цей феномен, надійшло багато нових повідомлень з інших країн. Хоча на півдні Англії справді виявлено безліч таких «злакових кіл». Здебільшого вони зустрічаються у Вілтширі. Можливо, це випадковий збіг, але саме там розташовані давні кам’яні кільця Стоунгенджа.
Спектр запропонованих пояснень феномена був різноманітним: від навали їжаків чи борсуків, слідів від літаючої тарілки — й до наслідків бійки пташиних зграй, грибкової інфекц ії, передозування добривами і таємних випробувань нової зброї. Одну з теорій, що вселяє довіру, висунув метеоролог Теренс Міден. Він пов’язав появу кіл з особливим атмосферним явищем, яке називає плазмовою воронкою. Це своєрідний смерч.
Згідно з теорією плазмової воронки стовпи повітря, що обертаються, несуть у собі електричний заряд і можуть бути причиною виникнення кіл на полях. Залежно від напрямку турбулентних потоків повітря можливе виникнення міні-смерчу, що якийсь час стабільно утримується на одному місці. Воронка у формі кола згодом стає нестабільною, опускається вниз і з силою розсипається, пригинаючи рослини до землі по спіралі. Дивне світіння і звук можуть виникати у таких воронках внаслідок дії електрики.
У 80-х роках минулого століття зображення на полях почали змінювати форму. З’явилися квадрати, прямокутники, деякі фігури нагадували давні наскальні малюнки. При цьому спостерігачі відзначали дивне світло, звуки високої частоти, збої в роботі електронних приладів. Цей феномен поширився на США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію. Його виявили в колишньому Радянському Союз і і на рисових полях Японії. До початку 90-х років минулого століття по всьому світу нараховували більше 2000 кіл.
У деяких випадках виникнення феномена відбувалося на очах у людей. Так, у Тьюллі (штат Квінсленд, Австралія) Джордж Педлі їхав на трактор і, як раптом почув голосний звук і помітив над болотом сіру, немов із пари, примару. Вона нагадувала два з’єднаних блюдця і сягала майже вісім метрів у ширину і три метри у висоту. Пізніше Педлі побачив полеглий по колу очерет, діаметр якого відповідав розмірам «блюдця».
У Лангенбурзі (Канада) 36-річний Едвін Фюр збирав на своєму полі врожай рапсу, коли побачив у траві на відстані приблизно 15 метрів металевий купол, який швидко обертався. Згодом чоловік помітив ще чотири таких об’єкти. Усі були розташовані півколом. Невдовзі, за словами Фюра, вони піднялися на висоту 60 метрів, випустили хмару диму й зникли у мареві. Пізніше чоловік зауважив п’ять кіл прим’ято ї трави, їх сфотографували службовці Королівської кінної поліції Канади.
Втім інколи над створенням кіл працювали самі земляни. У 1991 році художники Дуглас Бауер та Девід Чорлі зізналися ЗМІ, що завдяки дерев’яним планкам, мотузці та найпростішому нівелірові вони з 1978 року сфабрикували більше 250 кіл.
