Якщо на шашлики, то… до потяга

Якщо на шашлики, то… до потяга

Торік у квітні наша газета вже писала про коваля з Кременця Ярослава Єфремова. Тоді ми розповідали про мангал у вигляді стародавнього судна, який Ярослав виготовив приблизно за місяць. Невдовзі після публікації корабель, в якого крутилося стерно та «стріляли» гармати, придбали жителі Львівщини, а його автор узявся міркувати над наступним дітищем.

Ще під час нашої попередньої розмови коваль зауважив, що не проти створити й мангал-паровоз. І ось рівно через рік його подвір’я прикрасив потяг. Робота, зізнається Ярослав, була дуже важкою. Працював над мангалом-паровозом більше двох місяців. І хоч на основні інструкції з виготовлення без проблем натрапив в інтернеті, створюючи той чи інший елемент, аналізував усі його переваги й недоліки.

Потяг вражає своїми чималенькими розмірами. Заввишки виріб сто сімдесят сантиметр ів, завширшки — п’ятдесят п’ять, а довжина паровоза — цілих три метри. Важить мангал майже півтонни. — Треба було бачити, як я і «команда » помічників — усього троє чоловіків — не зуміли зрушити паровоза з місця, аби винести на подвір’я. Як могли, сунули його по землі, — пригадує Ярослав.

Значним плюсом паровоза коваль вважає те, що його можна розібрати на частини. Пояснює, що сконструював так виріб спеціально, бо в такий спосіб його значно легше перефарбувати чи, наприклад, перенести. До того ж Ярослав вважає, що такі речі мають не тільки вражати незвичним красивим дизайном, а й бути практичними, максимально функціональними.

— Саме тому цей паровоз вміщує у собі не лише мангал, а й коптильню та духовку. Я перевіряв — усе працює «на ура», тож шашлики й інші страви точно смакуватимуть. А для зручності у причепі паровоза захований розкладний дубовий столик, ним також можна користуватися за потреби, — розповідає про свій виріб коваль-умілець.

 Чи знайдеться покупець і для цього гігантського мангала — покаже час. Своєю чергою Ярослав впевнений: охочий придбати потяг про таке надбання не пошкодує. Адже працював коваль на совість і з любов’ю до свого ремесла.

 Мар’яна БОБРІВЕЦЬ. Фото з архіву Ярослава Єфремова.