Вибори до Верховної ради закінчилися, а гіркуватий післясмак залишився. Голосували головно не за людину і те, що вона вже зробила для суспільства й що потенційно може зробити як державник, а за вивіску, під якою йшли кандидати. Тож до парламенту, як тепер відомо, потрапило дев’ять депутатів із середньою спеціальною освітою, чотири — із середньою шкільною, весільні музики і безробітні.
На яку якість роботи парламенту сподівається електорат після таких виборів — доводиться тільки уявляти. Але тішить те, що в парламенті, який вже віднедавна в історії, було не менше осіб без вищої освіти. Напевно, зрозумівши, що з таким контингентом «далеко не заїдеш», партія влади організувала для нардепів лікнеп у Трускавці із пришвидшеного курсу вивчення принаймні азів роботи в парламенті й основних економічних і політичних закон ів та закономірностей. Партія «Слуга народу» фінансує цей курс. Номери в найдорожчому готелі обійдуться для кожного народного обранця по тисячі доларів за сім днів. Тож за курс на всіх це — 250 тис. доларів.
Хтось у соцмережах у захваті від оновлення влади із самого верху до областей. «Зробимо їх ще раз» — заклик до виборців спрацював. «Зробили»… Перемогли з величезним відривом від решти партійних і мажоритарних кандидатів. М’яко кажучи, дивує навіть не те, як Тернопільщина проголосувала в більшост і, а те, що після п’яти років війни на сході держави наш край голосував і за відверто проросійські партії та людей. Випадково довелося розмовляти із жінкою, яка голосувала за партію блогера Шарія. Каже, що подобається, як він критику є владу, тож, може, для народу старатиметься. Можливо, й старався б, якби набрав достатню кількість голосів для проходження в парламент — набрав трохи більше двох відсотків. Але для якого народу? Спеціально для тих, хто голосував за нього й за тих кандидатів, яких бачив тільки в день виборів. Ось що блогер Шарій розповідав в одному зі своїх відео — воно є в інтернеті. «Галичани до 1939 року були ніким, як сурки сиділи по своїх норах, виритих у горах… Вас відкрили в 39-му. Кажуть, вони подавали супи полякам. Це — неможливо. Вони подавали супи батракам поляків… У вас землі не було… Ви не українці, ви просто полукровки, третьокровки… У вас прапора нема є — ви не українці… Усвідомте те, що ви внуки й правнуки помічників батраків, і поводьтесь відповідно…» Навмисно переклала (окрім нецензурних висловів про галичан) з його російської на українську мову.
У нас, виборців, дуже коротка політична пам’ять. Голосуючи, головно мислимо не як державники, керуючись логікою і фактами, а емоційно, опираємося на інформацію з телеекранів, чуток. А за допомогою соцмереж та інтернету можна «зліпити» з кандидата як героя, так і злочинця, маніпулюючи фактами, аргументами, їх подачею. Це перед і під час виборів ми для кандидатів та партій — український народ, потім зазвичай — електорат.
Але не потрібно забувати, що саме ми оплачуємо роботу і депутатів, і партій. Так, за 2016—2019 роки з держбюджету України на діяльність політичних партій виділено майже мільярд 500 мільйонів гривень. Нововведенням після цих виборів буде те, що державне фінансування матимуть і позапарламентські партії, які не потраплять до Верховної ради, але здобудуть від двох відсотків голосів виборців, зокрема й «Опозиційний блок», «Партія Шарія». Фінансуватимемо, ймовірно, 11 політичних партій, підрахував рух «Чесно ». Загалом на їх утримання за п’ять років діяльності Верховної ради українці повинні витратити близько 5 мільярдів 900 мільйонів гривень. Чи не краще фінансувати на ці кошти армію, освіту, культуру, медицину, підвищувати якість життя людей?
Рух «Чесно» попередньо підрахував витрати держбюджету на партії. Отже, загальна сума, на яку держава фінансуватиме партії впродовж наступних п’яти років, залежить від розміру прожиткового мінімуму та явки на вибори. Згідно з даними ЦВК, на цих виборах проголосували 14,7 млн виборців. Кожен приніс до загального кошика держфінансування два відсотки прожиткового мінімуму, або 38 грн 42 коп. Фактично ми фінансуємо не всі партії загалом, а конкретно ту, за яку проголосували. Саме від кількост і голосів за конкретну партію залежить, скільки держкоштів вона одержить. Отже, загальний бюджет держфінансування партій у 2020 році сягатиме 565,5 млн грн.
90% цієї суми, або 509 мільйонів, розподілять пропорційно до результатів на виборах між усіма партіями, що подолають двовідсотковий бар’єр. Тобто переможець — «Слуга народу » отримає найбільше — приблизно 225 млн грн. Партія, яка здобула два відсотки голосів, у 2020-му одержить з бюджету в межах 11 млн грн, а це майже мільйон щомісяця, як «Партія Шарія». За податки до бюджету можна розбудовувати партію, чи не так? Добре, якщо проукраїнську, а чи згодні платники податків фінансувати партії відверто ворожі всьому українському?
На сайті президента вже є петиція про те, щоб скасувати цю норму закону. За три дні вона набрала понад половину необхідних для її розгляду голосів. Чи почує теперішня влада голос народу в цьому питанні й багатьох інших, що назріли? Кажуть, що надія живе до останнього. Тож хочеться надіятися, що нас не «зроблять» черговий раз.
