ВИГОТОВИТИ КОЗАЦЬКУ ЛЮЛЬКУ, НАВЧИТИСЬ ГОНЧАРИТИ, ПРИДБАТИ АВТОРСЬК І ВИРОБИ — ЦЕ НЕ ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК ТОГО, ЩО ВИ ЗМОЖЕТЕ ЗРОБИТИ НА ІІІ ФЕСТИВАЛІ «НЕ СВЯТІ ГОРШКИ ЛІПЛЯТЬ».
Відбудеться він 18—21 липня в парку імені Тараса Шевченка біля літньої сцени. Організаторки цьогорічного фестивалю — тернополянки Уляна Андрійчук, Уляна Джигринюк і Катерина Подтабачна.
— Щоразу думаємо, що наступного року не братимемося за фестиваль, але беремось… — усміхається Уляна Андрійчук. — Це важка робота, але вона того варта. Два перших фестивалі ми організовували з Уляною Джигринюк, а цього року до нас приєдналась Катерина Подтабачна. Саме вона запропонувала написати проєкт фестивалю та подати його на розгляд Міністерства молоді та спорту України. Він пройшов відб ір, і ми отримали фінансування від держави. Крім того, маємо підтримку від Тернопільської школи народних ремесел і міської ради, підприємців, тож фестиваль буде масштабнішим, ніж у попередні роки.
— Вхід на гончарське дійство «Не святі горшки ліплять» — безкоштовний. Усі чотири дні фестивалю будуть насичені подіями та розвагами з ранку до вечора. З четверга розпочнуться майстер-класи від гончарів. З п’ятниці діятиме ярмарок, на який зберемо українських народних майстрів, — розповідає Уляна Джигринюк. — Завершимо дійство «Не святі горшки ліплять» у неділю. Цього дня виступить ансамбль народного співу й танцю, усіх, хто забажає, навчатимуть автентичних українських танців.
Цікавинкою фестивалю стануть презентація борщівської вишиванки із колекції Віри Матковської та майстер класи від Школи борщівської народної сорочки. На заході представлятиме себе факультет мистецтв Тернопільського національного педагог ічного університету, тож у тих, хто зацікавиться гончарством, буде нагода розпитати про освіту.
Серед оригінальних розваг — бої глиною, арт-терапія, лекторій від досвідчених гончарів, низка майстеркласів. Зокрема, можна буде створити козацьку люльку, навчитись основ фляндрування — малюнку кольоровою рідкою глиною, і, звісно, погончарити. Буде багато видовищ — гончар і творитимуть наосліп, з’ясовуватимуть, хто з них виготовить найвищий виріб. Тема цьогорічного фестивалю — Трипільська культура, тож кожен майстер виготовить виріб, який перегукуватиметься з нею. Як і торік, колоритно буде ввечері — за дня гончарі творитимуть спільний виріб, а в ніч на неділю випалюватимуть його просто неба.
На фестиваль зберуться майстри з вісімнадцяти областей України, а також гончарі з Білорусі й Америки. Кожен привезе свої неповторні вироби. Приміром, другий рік поспіль на дійство «Не святі горшки ліплять » приїздить скульптор Іван Братко з Америки. Упродовж цього фестивалю він творитиме скульптуру, працюючи з моделлю, тож це унікальна нагода спостерігати за процесом появи твору мистецтва. Майстер із Білорусі Сергій Молчан привезе свої мініатюрні — з ніготь — скульптури. Володимир Довган із Київщини знає, як виготовити пристрій з глини, який у рази збільшить басове звучання динаміків. Юрій Моравський зі Львівщини стеком створює такі візерунки на кераміці, що, здається, вона вишита.
— Іноді молодь думає, що гончарі виготовлять лише макітри та куманці. Але це не так. Є альтернатива, і майстри, котрі приїжджають на наш фестиваль, це показують, — каже Уляна Андрійчук.
— Недавно ми повернулись із Польщі, де з нами був двадцятирічний Назар Івашків, лауреат президентської стипендії. Поляки дивувались: як то він такий молодий і гончарить, — каже Уляна Джигринюк. — Гончарство — справа не для всіх, але ми дуже хочемо, аби якнайбільше людей могли її спробувати: на фестивалі, у школі народних ремесел, на шкільному гуртку. Творчість із глиною допомагає розчинитись у процесі та переглянути свої емоції. Вона розкриває особистість у різних напрямках. Мене надзвичайно надихає спостерігати за учасниками майстер-класів — сидять великі дядьки і тьоті й напружено щось ліплять, а потім не вірять, що ці вироби створили вони. Їхнє захоплення варте того, аби знову організовувати фестиваль!
Щороку на гончарському дійстві «Не святі горшки ліплять» збирається все більше учасників, і справа тут в атмосфері єдності й турботи одне про одного. Кожен майстер передає через вироби свої думки, почуття та емоції — гончарство, як музика, кажуть мої співрозмовниці. До речі, дві пані Уляни також працюють із глиною. Коли запитую, чи будуть представляти свої вироби, кажуть: якщо буде час, адже головне для них — добре зорганізувати дійство. Але кожна має до глини особливі почуття.
— Робота з глиною — це арттерапія, — каже Уляна Джигринюк. — Коли сідаєш за коло, забуваєш абсолютно про все, що тебе турбує, і втілюєш задум у виріб. До кінця не знаєш, що вийде, але відчуття творення ні з чим не порівняти, — розповідає Уляна Андрійчук.
