У серпні Тернопільська обласна філармонія приймала гостей зі Сполучених Штатів Америки — учасників ансамблю українського танцю «Юність» із Нью-Йорка. Керівник і балетмейстер колективу — уродженець Жеребків на Підволочищині Григорій Момот. Нарешті він здійснив свою давню мрію про концерт у Тернополі. «Юність» також дала кілька концертів у рамках відзначення Дня Незалежності України на Івано-Франківщині й у Львові.
Григорій Момот народився в багатодітній родині, де, крім нього, зростали ще четверо синів. Жодної жіночої роботи змалку не цуралися, прали, прасували, готували їсти, бо ж мусили допомагати матері. Пані Марія, за словами односельців, поки мала здоров’я, то була неабиякою танцюристкою. Мало хто із сільських жінок умів так гарно танцювати. А світлої пам’яті батько Юліан дуже добре співав. Досі в селі згадують їхнього старшого сина Івана — талановитого музиканта. Успадкував од батьків мистецький хист і Григорій.
На початку 90-х років минулого століття Григорій виїхав до США й згодом запросив туди рідних братів. Тож тепер у Сполучених Штатах мешкає невеличка діаспора жеребківських Момотів. Усі тримаються одне одного і свого українського коріння. Воно досі живиться з любові старенької мами й бабусі Марії, котра віддавна живе звістками із чужини, що звабила всіх її синів.
За словами одного з братів Василя Момота, Григорій у Штатах найперше створив танцювальну дитячу групу — окрайчик України в діаспорі. Улюблена справа гамувала тугу за Батьківщиною. Та й фах хореографа, який здобув у Києві за покликанням, спонукав до творчості. Оскільки до виїзду за кордон Григорій Юліанович викладав у Чортківському педагогічному училищі (нині — гуманітарно-педагогічний коледж ім. О. Барвінського), згуртувати й навчити дітей не було для нього проблемою.
Перші концерти колектив Григорія Момота давав на подвір’ї української церкви — і глядачі щоразу захоплено, зі слізьми радості вітали маленьких танцюристів. Знайшлися українці, котрі підставили плече допомоги — і поволі з дитячої танцювальної групи «виріс» великий ансамбль. На той час балетмейстер працював на фабриці, але згодом залишив цю роботу і почав займатися тільки «Юністю». Нині він опікується старшою групою, а дітей навчає його донька Христина.
Танцює в колективі Ярослав Левицький, уродженець Теребовлі, випускник Теребовлянського вищого училища культури (нині — коледж культури і мистецтв). Ярослав із 2011 року живе у Нью-Джерсі, працює в порту, але раз на тиждень викроює час на репетицію.
До гастролей в Україні танцюристи готувалися особливо ретельно: мали по три тригодинних репетиції на тиждень протягом трьох місяців. У програмі «Юності» — багато танців, серед яких закарпатські, бойківські, поліські, гуцульські, буковинські, з Центральної України… До кожної постановки є окремий комплект костюмів. Артисти навчилися блискавично переодягатися — і тому кожен їхній концерт напрочуд яскравий. Вабить око малюнок танцю, а майстерність вкупі з юнацькою енергією викликають у глядачів шквальні емоції.
Талановитого земляка Григорія Момота пошанувала своєю присутністю на концерті делегація з його родинних Жеребків. Директорка місцевої школи Олена Деревніцька й громадська діячка Ольга Чайка підготували йому колаж «Жеребки — наша мала вічна батьківщина» із фотографій знакових місць і пам’яток села, подарували ляльку-оберіг, так звану «Жеребецьку Солошку». А танцюристів пригостили букетом із цукерок, виготовленим у синьо-жовтих барвах.
— Ми довго чекали Григорія з його колективом у себе на Тернопіллі, — каже Ольга Чайка. — І тішимося, що на концерті був аншлаг. Тож зичимо всім Момотам і всім танцюристам, аби, як мовлять у наших Жеребках, були здорові з роси, води і кожної жеребецької калабані на многая літа!
Анастасія ЄВСЄЄВА,
студентка факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел