Із часів, коли національна збірна під орудою Олега Блохіна пробивалася на фінал чемпіонату світу 2006 року, вітчизняні прихильники гри мільйонів уже, мабуть, і забули, що таке стан ейфорії. Вчора, на Покрову Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва і День захисника України, їм про це нагадали підопічні іншого володаря «Золотого м’яча» — Андрія Шевченка.
Відчуття неймовірної радості від того, що наші «одинадцять надій» достроково, за тур до завершення відбіркового турніру чемпіонату Європи з футболу 2020 року, тріумфально його завершили, звісно ж, не спонукає переважну більшість уболівальників до детального аналізу чи узагальнених висновків. А ось окремі фахівці з експертами вже встигли дійти висновку, що ці дві історичні для вітчизняного футболу події суттєво відрізняються за ментальністю.
І з ними, здається, важко не погодитися. В епоху Олега Володимировича гравці головної команди в кожному з матчів боролися насамперед під впливом мотиваційних закликів наставника. А менше ніж за півтора десятка років Андрій Миколайович, у доцільності призначення якого на посаду сумнівався чи не кожен другий, зумів довести скептикам, що його тренерське кредо, здобуте, очевидно, під впливом чималого досвіду виступів у провідних європейських клубах, кардинально інше. Перша в житті Шевченка-наставника команда намагається грати у футбол незалежно від імені суперника і статусу матчу. Іншими словами — у футбол, який приносить не тільки результат, а й задоволення.
Коли хтось, можливо, і вважав випадковим успіх українців у Лізі націй, то тріумф у відборі до Євро-2020 сумнівів стосовно цього не залишає. Футбольні наші козаки турнірну дистанцію в групі В розпочали наприкінці березня цього року виїзною нульовою нічиєю в Португалії з чинними чемпіонами Європи. Що дозволило їм уже через три дні одноосібно очолити турнірну таблицю після, нехай і доволі натужної, виїзної перемоги над Люксембургом.
І посунути з чільної позиції жовто-блакитних не судилося ні номінальним фаворитам, ні іншому претендентові на вихід до фіналу — збірній Сербії. Передусім через солідні дії команди Андрія Шевченка. У червневій серії матчів спочатку були нещадно биті серби, а далі зміг «зберегти лице» Люксембург, пропустивши в повторній зустрічі лише один гол.
Утім усі, звісно, розуміли, що вирішальною стане осіння частина турніру. На її початку збірна України в гостях не залишила шансів Литві, підійшовши до жовтневих поєдинків у вельми хорошому настрої. Минулої п’ятниці це підтвердилося в Харкові, де литовці були обіграні вдруге підряд — 2:0. Причому обіграні, так би мовити, по-гросмейстерськи. Перед вирішальним матчем за перемогу в групі із збірною Португалії тренерський склад не побоявся здійснити певну ротацію в складі, давши належним чином підготуватися до відповідального двобою окремим своїм виконавцям. Для успіху ж вистачило двох влучних ударів Руслана Малиновського.
А перипетії вчорашнього матчу з португальцями ще в усіх свіжі в пам’яті. За переповнених трибун НСК «Олімпійський» у Києві підопічні Андрія Шевченка вже на п’ятій хвилині застали суперника зненацька. Кутовий у виконанні Марлоса, удар головою Сергія Кривцова, який дивом парирував голкіпер, і Роман Яремчук першим устиг на добивання.
Хто-хто, а Криштіану Роналду разом із земляками з таким перебігом подій не могли погодитися. Вони також намагалися грати в свій футбол, який приніс їм перемоги і на попередньому чемпіонаті Європи, і в дебютній Лізі націй. Ось тільки в українців вистачило сил і майстерності, аби в першій половині гри з натиском суперників впоратися. А коли й доходило до ударів, капітан і голкіпер збірної Андрій Пятов жодного разу і натяку не дав, аби засумніватися в його надійності. Та ще на 27-й хвилині блискуча комбінація господарів завершилася другим голом жовто-блакитних. Феєричний фланговий прохід захисника Віталія Миколенка завершився диво-пасом на Андрія Ярмоленка, який в один дотик переправив м’яч у ворота.
Другий же тайм цієї зустрічі — це випробування українців на міцність. Не втратили психологічної стійкості і під час численних атак чемпіонів Європи, і після того, як із поля на 72—73-й хвилинах за другу жовту картку вилучили Тараса Степаненка, а Криштіану Роналду реалізував одинадцятиметровий. Українці на перемогу заслужили, і вони її здобули — 2:1.
У двох інших матчах жовтневої серії Португалія здолала Люксембург (3:0), а Сербія в гостях довела свою перевагу над Литвою — 2:1.
Дострокова перемога в групі і завершальний виїзний поєдинок із Сербією, який відбудеться 17 листопада, вже не має турнірного значення? Аж ніяк. Аналітики вже встигли підрахувати: аби під час церемонії жеребкування фінального турніру чемпіонату Європи, призначеної на 30 листопада, гарантовано потрапити до першого кошика посіву, збірній України не можна програвати Сербії.
Фото з вільних джерел