Оксана ПЕКУН: «У ТЕРНОПІЛЬ ЇДУ, ЯК ДОДОМУ»

Оксана ПЕКУН: «У ТЕРНОПІЛЬ ЇДУ, ЯК ДОДОМУ»

ПРО НАРОДНУ АРТИСТКУ УКРАЇНИ, СПІВАЧКУ Й ТЕЛЕВЕДУЧУ ОКСАНУ ПЕКУН ТЕРНОПОЛЯНИ ЗАВЖДИ КАЖУТЬ «НАША», ОСКІЛЬКИ ВОНА НАРОДИЛАСЯ І ВИРОСЛА В ТЕРНОПОЛІ. ЗА РОКИ, ЩО МЕШКАЄ У КИЄВІ, ВОНА ВЖЕ ВСТИГЛА ЗВИКНУТИ ДО СТОЛИЦІ Й ПОЛЮБИТИ ЇЇ, АЛЕ РІДНЕ МІСТО ВСЕ ОДНО ЗГАДУЄ З ЛЕГКИМ ВІДТІНКОМ НОСТАЛЬГІЇ. «Я ЗАВЖДИ В ТЕРНОПІЛЬ ЇДУ, ЯК ДОДОМУ», — ЗІЗНАЛАСЯ СПІВАЧКА.

 — Оксано, вашій співочій кар’єрі вже 25 років! Чи змінив вас шоубізнес?

— Насправді внутрішньо змінилася я — стала сильнішою. Столиця загартувала. А друзі кажуть: «Якою була — такою й залишилася». Та хто краще мене знає, аніж я сама?!

Творчу кар’єру починала в Тернополі. І на тернопільській естраді Оксани Пекун було вже «так багато », що мала потребу піднятися на вищий творчий щабель. Мені здавалося, що схопила Бога за бороду. І з таким відчуттям 21 рік тому поїхала підкоряти Київ. Тоді була дещо розпорошеною, можливо, трішки й поверхневою, любила з усіма пощебетати. Довіряла людям і розкривала душу навіть перед тими, перед ким не можна було цього робити. І коли мою щирість, добродушність повернули проти мене, почали поширювати плітки, зрозуміла: не з усіма можна бути відвертою.

Як правило, таку школу на початку кар’єри проходять усі творчі люди. Хто вперше потрапляє до мегаполісу, він швидко ставить їх у рамки. У шоу-бізнесі свої закони й «клани», з якими треба вміти спілкуватись.

— Перший виступ, вихід на сцену пригадуєте?

 — Я співала, скільки себе пам’ятаю. У нашій родині бабуся (мамина мама) мала чудовий голос. Вона любила гуляти лугом і співати. Кажуть, що чули її в кінці села. Хоч і нелегка в неї була доля — співала. Моя ж перша пісня і перший вихід на сцену — це пісня «Пропала собака…» Я плакала, коли її виконувала. Уявляєте собі таку повненьку, пухкеньку дівчинку із двома косичками…

 Повне задоволення від співу отримувала в хоровій студії «Зоринка ». Своїм першим учителем вокалу, творчим батьком вважаю Ізидора Олексійовича Доскоча. Він вкладав у мене всю душу, і я була серед перших випускників «Зоринки ». Саме з цим колективом я вперше виступила на сцені Палацу «Україна», коли навчалася у шостому класі. Після цього бажання бути на сцені, великій сцені, мене не полишало.

— Яка подія стала ключовим моментом у вашому житті?

— Це початок роботи на телебаченні як ведучої неординарного музичного проєкту для всіх поколінь — «Фольк-music» 2008 року. Цю програму полюбила багатомільйонна глядацька аудиторія. Її мета — відродити українську народну пісню, неповторний мелос українського народу і разом із тим популяризувати автентичну музику насамперед серед молоді.

— Пам’ятаєте першу зустріч із чоловіком і продюсером Володимиром Коваленком?

— Якщо говорити про те, чого я досягла, то це, власне, завдяки Володі, ну й, звичайно, своїй мистецькій впертості (сміється. — Авт.) Він керує всім, а я його крила — надихаю. Певно, прийшов той момент, коли я вже не могла бути одна. Коли ми познайомилися, з першого погляду зрозуміли, це — доля…

Ми не уявляємо себе поодинці. Володимир любить жартувати: «Як кажуть у Галичині, яке їхало, таке і здибало». Нас об’єднує творчість. Коли ми збираємося родиною, спілкуємося, мама дивується: «Ви знову про роботу?!» А ми не можемо інакше, бо вже не розбереш, де творчість, а де особисте життя — усе злилося воєдино.

— Над чим тепер працюєте?

 — Паралельно з роботою над програмою «Фольк-music» працюю над новими піснями та удосконалюю сольну програму, яку планую показати всій Україні під час ювілейногокон – цертного туру «Душа моя».

— Багато співаків скаржаться, що не мають доброякісних текстів для пісень. З ким із поетів і композиторів співпрацюєте?

— На жаль, проблема добротних текстів турбує всіх небайдужих до високоякісного музичного продукту. Я довгий час співпрацюю з поетесою тернополянкою Оленою Лайко. Кілька текстів для мене написали Валерія Сєрова, Ольга Ткач, Юрій Рибчинський, Людмила Пономаренко. Але я відкрита для роботи з митцями слова, тож розгляну всі вартісні пропозиції.

— Чим рятуєтесь у важку хвилину?

— Найбільша й найкраща моя розрада — родина: мама, донечка із сім’єю і чоловік Володимир. Мама, Лідія Павлівна — найголовніша людина в родині. Вона — мій ангел, перший слухач, критик. Все, чого я досягла до переїзду в Київ — завдяки мамі. Донечка Лідуся — мій креатив, моє натхнення, моє сонечко і мій GREAT маркетолог. Зятя люблю за талант, турботу і почуття гумору. Володимир — мій продюсер і чоловік, автор та керівник проєкту «Фольк-music». Займається рутинною роботою, якої глядач не бачить: записами моїх пісень, зйомками, організацією концертів і турів. Як казав Архімед: «Дайте мені точку опори, і я переверну світ». Такою надійною опорою в моєму житті є Володимир.

— Чи маєте якесь хобі? Чим займаєтеся у вільний від концертів, гастролей і хатніх турбот час?

— Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на ділянці приміської садиби, збирати гриби в найближчому лісі. Дуже люблю перукарську справу. В моїй сумочці завжди є місце для ножиць (сміється. — Авт.) Кожен день розписаний по хвилинах. І всетаки знаходжу час, аби сплести на спицях шалик або шапочку, розшити сукню бісером, пошити щось на машинці. Моя бабуся у війну шила одяг. Цим заробляла й годувала сім’ю. Передала це мистецтво моїй мамі (її руками пошиті мої перші сценічні костюми). А цього року вирішила удосконалити знання з англійської мови, тому I am always studying… (сміється. — Авт.) Умію водити машину, але чоловік рідко довіряє мені авто. Жартує: «Раптом сядеш за кермо, про щось замрієшся — не туди заїдеш».

— А як зі спортом, займаєтесь?

— О, так, фітнес і басейн — моє здоров’я і фігура. А ще — репетиції з моїми колегами по сцені — театром пісні Dzherela. Під час цих занять спалюється немало калорій. Проте результат: драйв і професіоналізм на сцені. Дуже люблю дивитися футбол, пристрасна прихильниця збірної України. Пригадую, під час чемпіонату світу з футболу наша збірна грала декілька матчів, то я встигла сплести светр — від нервів. Але светр гарний вийшов.

— Оксано, ви — тернополянка. Які місця для вас тут знакові?

— Тернопіль — моє рідне місто було, є і буде. Найулюбленіший час душевної рівноваги — прогулянка знайомими його вулицями, особливо центром, де пригадую найважливіші й найцікавіші моменти мого мистецького життя. Одним з таких є робота музичним редактором на радіо «Тернопіль». Ця потужна радіостанція, очолювана мудрим і креативним керівником та професіоналом Оксаною Яциковською, дарувала радість слухачам і виховала плеяду відомих українських шоуменів. Це — Ігор Пелих, Сергій Притула, Олександр Лярчук, Андрій Махно, Олена Лайко, Олена Науменко. А найулюбленіше моє місце — палац культури «Березіль», на сцен і якого я пройшла шлях від маленької Оксанки Пекун до популярно ї співачки. Саме в цьому залі були мої перші сольні концерти. Тому саме тут 21 листопада 2019 року я подарую тернополянам свою нову сольну концертну програму «Душа моя» в колі зіркових друзів, серед яких: актор театру і кіно, телеведучий і шоумен, народний артист України Анатолій Гнатюк; учасники телепроєкту «Х-Фактор», театр пісні «Джерела»; «золотий» саксофон України, заслужений артист України Ігор Рудий; шоу-балет Atlantic Тетяни Мазуркіної.

 21 листопада на сцені ПК «Березіль» тернополяни та гості міста почують найпопулярніші мої хіти останніх років і кавер-версії творів, з якими я розпочинала свій творчий шлях до музичного Олімпу! Початок о 19 годині.

На вас чекають: сміх, сльози, радість спілкування, неочікувані сюрпризи, а головне — душа, моя душа, яка безмежно любить пісню і свого глядача! І вас, дорогі земляки!

Варвара СИНЯВСЬКА.