УСПІХ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПОНАД УСЕ — ТАКИЙ НОВИЙ СЛОГАН СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА. САМЕ ТОМУ БАТЬКИ ТА ВЧИТЕЛІ ПОЧИНАЮТЬ ШУКАТИ В МАЛЕЧІ БОЖУ ІСКРУ ЛЕДЬ НЕ З ПЕЛЮШОК. ПРОТЕ ВІДНАЙТИ ТА РОЗВИНУТИ ДИТЯЧИЙ ТАЛАНТ НЕ ТАК УЖЕ Й ЛЕГКО. ЯК ЗАОХОТИТИ ДИТИНУ ДО РОЗВИТКУ, НЕ НАШКОДИВШИ ПРИ ЦЬОМУ ЇЇ ДУШІ, ПСИХІЦІ, САМООЦ ІНЦІ? МИ СПРОБУВАЛИ ВІДПОВІСТИ НА ЦЕ НЕЛЕГКЕ ЗАПИТАННЯ.
Досвідом у розвитку учнівських здібностей із читачами нашої газети поділилася вчителька образотворчого мистецтва Тернопільської загальноосвітньої школи №4, переможець всеукраїнського конкурсу «Учитель року» у 2015 році Галина Кізілова.
Одне з найголовніших правил для Галини Олександрівни — аби дитина була занурена в атмосферу творчості, спостерігала красу навколо себе. Цьому сприяють естетично оформлені кабінети, коридори, твори мистецтва, розміщені в школі. Варто, аби учень був оточений ними, зростав у цьому. По-друге, вважає Галина Олександрівна, треба залучати школяра до активної творчості, тобто творення. Важко з чимось порівняти радість дитини, яка змогла щось зробити, хоча, можливо, й неідеально. Але її похвалили, вона почула це. Похвала, без сумніву, буде великим стимулом спробувати ще раз, а це дуже важливо.
Не менш необхідна школяреві підтримка тих, кому він довіряє — батьків, бабусь і дідусів чи хрещених. Великий авторитет в очах дитини і в педагогів. Якщо вчителька толерантно проаналізувала помилки в роботі і, попри те, підтримала вихованця, це матиме позитивний вплив на подальше бажання школяра самовдосконалюватися.
«Я разом із колегами намагаємось, крім стандартних форм роботи, використовувати у навчальному процесі щось таке, чим можна здивувати учнів. Прагнемо внести новизну в цей процес, тому що навіть найкраще, найцікавіше дітям із часом приїдається, набридає, — поясню є Галина Олександрівна. — Тому до нас у гості на майстер-класи приходять художники, а ще свого часу ми створили у школі учнівську артгалерею. Спілкуючись із дітьми, я помічаю, що деякі учні вже мають добірку хороших робіт. То чому б їх не продемонструвати на загал?»
На відкриття виставки Галина Кізілова запрошує батьків, рідних дитини, її друзів, учнів молодших класів. Нерідко цю урочисту подію відвідують представники місцевих ЗМІ, а також журналісти шкільного радіо.
«Часом буває так, що вчителі і учні навіть не здогадуються про талант школяра. Дитина ходить до школи, а ніхто не знає, що вона гарно малює. Часто після виставки ставлення до юного художника змінюється, — розповідає Галина Олександрівна. — Хоча учень може бути неуспішним в інших предметах, вчителі вже знають, що ця дитина гарно малює, стараються підтримати її. Це для дитини своєрідний психологічний захист, адже змогла показати себе талановитою».
Галина Кізілова наголошує: обдарований школяр — не завжди навчається на «відмінно». Як приклад, наводить ситуацію зі шкільного театрального гуртка. Часто на головні ролі у виставах запрошують учнів, які є не надто успішними у навчанні. Але на сцені зі школярем, який на уроках пасе задніх, трапляються разючі перетворення. Шкільний колектив дивиться на дитину по-іншому — захоплюється, яка в неї складна роль, як вона гармонійно в неї вписується, скільки слів вивчила напам’ять. Це, погодьтеся, позитивний момент для тих школярів, які, можливо, недоотримали уваги в навчанні. «Форми роботи можуть бути різними, головне — самому бути зацікавленим. Важливо, щоб діти бачили особисте прийняття вчителя. Не награне, бо учні тонко це відчувають. Недостатньо просто говорити красиві слова. Треба самому у це вникати. І глибоко цікавитися тією творчістю, що представляють діти», — каже Галина Олександрівна.
А ще педагогам, за словами моєї співрозмовниці, не слід забувати про тактовність. «Вчитель мусить визнавати той факт, що діти вчаться з різною швидкістю, мають різні темпераменти, світогляди. Сама я нерідко повторюю учням, що глибоко зацікавилася створенням картин, вже коли викладання предмета закінчилося», — поясню є Галина Олександрівна.
Вчителька впевнена: школярам треба давати можливість розвиватися при найменших досягненнях. Навіть коли робота геть слабенька. Варто лише знайти в ній сильні сторони чи порівнювати творця не з іншими дітьми, а із самим автором у минулому. А ще ніколи не можна вбивати у вихованця віру в те, що в нього все вийде.
Дитина сама повинна визначитися з тим, яке заняття їй до душі. Так вважає практичний психолог Тернопільської спеціалізованої школи №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Олеся Ігнатова.
«Для того щоб швидше побачити в дитини розвиток тих чи інших здібностей, потрібно включати її в якусь діяльність. Проте найголовнішою має бути любов до малюка. Дитину насамперед потрібно приймати такою, якою вона є, підтримувати, а не нав’язувати свої інтереси та бажання (чи нереалізовані мрії свого дитинства), завжди давати малюкові можливість вибору», — переконана Олеся Олегівна.
Психолог радить батькам не боронити доньці чи синові робити свої перші кроки до успіху самостійно. Варто стати для дитини міцною опорою, тоді вона зможе звернутися за допомогою чи порадою, коли на її життєвому шляху виникне буря або ураган. Не слід обмежувати малюка у здоровому ризику, можливості зробити помилку.
Окрім цього, зазначає Олеся Ігнатова, не потрібно перехвалювати і заохочувати дитину без зайвих на те причин. Похвала, подарунки, кубки — це призи, які потрібно заслужити, заробити. Важливо, щоб донька чи син не стали зверхніми, не мали «зіркової хвороби».
Тернополянка Оксана Гребеняк — мама сімох дітей. Усі її сини і доньки — талановиті, проте жінка зізнається, що з чоловіком Тарасом ніколи не ставили собі за мету розвинути в дітей ті чи інші здібності. Просто мистецтво — це частина повсякденного життя Гребенюків.
Діти в цій сім’ї навчалися чи ще навчаються у школі мистецтв (тепер — Тернопільський ліцей №21 — спеціалізована мистецька школа ім. І. Герети). Це дозволило їм на рівні з навчальною програмою розвивати ще й творчі здібності.
Сьогодні троє старших доньок вже закінчили цей заклад. Соломія за освітою історик, грає у шкільному театрі Українського католицького університету «На Симонових стовпах». Іванка вивчає кінотелережисуру в Римі, Мирося закінчила Тернопільський музичний коледж імені Соломії Крушельницької за спеціальністю «Музичне мистецтво ». Василинка цьогоріч випускниця і мріє здобути професію, пов’язану з вокалом або акторською майстерністю. Восьмирічний Маркіянчик виявляє хист до математики і конструювання «Лего». А найменші двійнята-дошк ільнята Устим та Марія дуже люблять малювати й розмальовувати і, можливо, колись стануть знаменитими художниками.
— Вважаю, що таланти можна розпізнати ще змалечку. Варто лише придивитися, у що маля грається, що йому найбільше подобається робити. Може, дитина із задоволенням танцю є під пісеньку з мультика, малює картинки чи влаштовує концерти улюблен ій ляльці, — каже пані Оксана.
Діти Гребенюків у дитячі та юнацькі роки співали в родинному гурті «Великодн і зернятка», записали диски пісень до Свята Миколая, Великодня, Дня Матері. Оксана Гребеняк розповідає, що навчати учасників гурту — власних доньок та племінників — їй було не важко. Можливо тому, що вважає мистецтво ефективним засобом виховання. Через вивчення пісень пані Оксана пояснювала ді- тям історичні події з минувшини України, прищеплювала любов до Бога та Батьківщини, адже, на її думку, це головні принципи, які мають посіяти батьки у маленьких серцях. Пізнавали нову інформацію діти ненав’язливо. Часто репетирували не у спеціально відведений час, а у вільну хвилину чи перед сном.
Старші діти, які виросли з «Великодніх зерняток», із пані Оксаною утворили новий родинний гурт — «Зерно ». Разом підготували мистецьке дійство — вечірній драматичний піснеспів «Давидові псалми» за поезією Тараса Шевченка. Родина не уявляє зустрічей і спільних святкувань без української пісні.
«Кожна людина створена на подобу Божу, а оскільки Бог є Творець, то основна наша місія — творити. Кожен з нас має бути творцем. І найголовніше, що ми маємо творити — це добро та любов, — пояснює Оксана Гребеняк свою концепцію виховання. — Розкрити у дітях Божу творчу природу найлегше через мистецтво, різними його засобами. У такий спосіб дитина може вивільнити цю Божу енергію творчості і краще пізнати себе та власні можливості».
