Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється ними самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на перше січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266).
Формою декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року за номером 408 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 листопада 2018 року за номером 897), передбачено заповнення додатка 2 «Розрахунок № _ у частині об’єктів нежитлової нерухомості», в колонці 2 «Код типу об’єкта» якого зазначається код типу об’єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018—2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року за номером 507 із змінами та доповненнями.
Відповідно до згаданого класифікатора будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Другим пунктом першої частини статті 2 Закону України від першого липня 2014 року за номером 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, — Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 29 порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до Державного реєстру прав вносяться, зокрема, відомості:
— про об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці: тип об’єкта нерухомого майна, опис об’єкта нерухомого майна із зазначенням об’єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа — в разі, коли об’єкт нерухомого майна є головною річчю), відомості про складові частини об’єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа — в разі, коли об’єкт нерухомого майна є складною річчю);
— про підприємство як єдиний майновий комплекс: склад підприємства (перелік об’єктів нерухомого майна, що входить до єдиного майнового комплексу (земельні ділянки, будівлі, споруди тощо), із зазначенням їх реєстраційних номерів.
Враховуючи сказане, в колонці 2 «Код типу об’єкта» додатка 2 до декларації відображається відповідний тип (код) складових частин об’єкта нежитлової нерухомості — майнового комплексу, який визначається на підставі документів про право власності з урахуванням їх класифікаційних ознак та функціонального призначення відповідно до класифікатора.
Фото сектору комунікацій ГУ ДПС у Тернопільській області