Відповідно до пункт 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з ним же. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Податковим визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 35.2 статті 35 сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених статтею 87 Кодексу, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань із податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в першому абзаці пункту 87.1 згаданої статті 87 та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до першого липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до цієї ж дати, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року за номером 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від першого квітня 2019 року за номером №56), регулює порядок відкриття та закриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних, вкладних (депозитних) рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) клієнтів банків.

Відповідно до першого абзацу пункту 5 розділу І згаданої інструкції клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.

Водночас пунктом 4 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що суб’єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

Тобто джерелами сплати грошових зобов’язань або податкового боргу платників податків фізичної особи — підприємця або фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, є будь-які власні кошти.

Сплату грошового зобов’язання або погашення податкового боргу фізична особа — підприємець чи фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, може здійснювати як власними коштами, так і з банківської картки фізичної особи.

Фото сектору комунікацій ГУ ДПС у Тернопільській області