Наприкінці квітня — у травні масовий мор бджіл зафіксовано чи не в усіх регіонах України. Пасічники б’ють на сполох. Аграрії, котрих звинувачують в отруєнні комах пестицидами, вмивають руки. А тим часом бджолина пісня над квітучими садами й полями стихає — і людство все швидшими темпами котиться до загибелі. Бо не буде бджіл — зникне 90 відсотків рослин, що є джерелами кисню, продуктів і кормів для тварин. І хай це станеться не через чотири роки після загибелі останньої бджоли, як стверджував Ейнштейн, а через п’ятдесят чи сто, а все ж станеться.

Аграрії поводяться зухвало

Тернополянин Омелян Мандзій — бджоляр із майже 60-літнім досвідом. Торік саме в День пасічника багато його крилатих трудівниць загинули. Попереджувальна есемеска надійшла, проте Омелян Мирославович не зміг захистити комах, адже якби закрив їх у вуликах у понад тридцятиградусну спеку — вони однаково загинули б. Бджола — не корова чи пес, її не приведеш із поля додому.

«Уже трошки відновив пасіку, тішився — і два тижні тому знову трапилася біда, — розповідає Омелян Мандзій. — О 9 годині 10 хвилин отримав повідомлення, що того ж дня оброблятимуть поле. А окроплення має відбуватися в ранкові, вечірні або нічні години, коли бджоли не літають. Підмору зібрати не зміг, як і минулого разу, бо аграрії, очевидно, збільшують дозу отрутохімікатів — і комахи додому не вертаються. Якщо так далі триватиме, то бджіл не буде і нас не буде».

Постраждала пасіка й Володимира Чорного з Кудринців на Борщівщині. «Аграрії ставлять до нас зухвало, — каже Володимир Іванович. — Не попереджають, коли оброблятимуть поля й сади і якими препаратами. Ми постраждали внаслідок окроплення садів, що поблизу наших пасік. І знову не впіймали нікого. Жоден садівник, а їх близько десяти, не прийшов на зустріч із нами до сільської ради».

Ще до початку весняних польових робіт пасічники Борщівщини звернулися з відкритим листом до аграріїв, нагадали їм про вимоги закону й відповідальність за їхні порушення. Але біда все ж трапилася. І бджолярі змушені були шукати через соцмережі квадрокоптер, аби самотужки вистежити винних у загибелі бджіл. Запідозрили садівників, адже постраждали ті пасіки з двох сіл, що розташовані обабіч саду й ближче до нього.

Очільниця ГО «Об’єднання пасічників Борщівщини» Наталія Белюх зазначає, що цьогорічного сезону бджолярі стали менш захищеними, бо при райдержадміністраціях ліквідували агропромислові об’єднання — РАПО: «Раніше їхні керівники володіли інформацією про всі агрофірми й фермерські господарства в районі, мали карту полів та посівів, тож можна було хоч якось спрогнозувати, які сільгоспроботи проводитимуть аграрії. Ми могли дізнатись про господаря поля та одержати його контакти чи контакти агронома практично миттєво й призупинити роботи, якщо було порушення чинного законодавства і нашим пасікам загрожували потрави. Через РАПО землевласники і знали про наше існування, тому про обробітки повідомляли пасічницькій спільноті напряму через вайбер. Завдяки такій комунікації за час існування спілки в Борщівському районі не постраждала жодна пасіка. Також ми тісно співпрацюємо з головами громад, але часто вони не дуже орієнтуються в законодавстві з бджільництва та нормативних документах».

Пасічники вже давно зрозуміли, що довести справу до суду майже нереально. Процедура складна й дороговартісна. Зразки підмору треба везти до лабораторії аж у Київ. Препарат зазвичай розкладається в тілі бджоли за добу, а вартість аналізу — близько семи тисяч гривень.

Тож пасічники Борщівського району вирішили скаржитися на недобросовісних підприємців. Адже підозрюють, що ті використовують дешеві високотоксичні препарати з переліку заборонених. Ігнорують і правила окроплення. Деякі аграрії надсилають до сільрад повідомлення, що оброблятимуть поля протягом… двох тижнів. А сади, кажуть, окроплюють до тридцяти разів за сезон, тобто майже безперервно.

Це злочин, але відповідальність за його вчинення тільки на папері. Власники пасік обурені, що повинні самі шукати винних у знищенні свого майна й доводити їхню вину.

Відповідальність за загибель бджіл — яскрава ілюстрація безкарності. Пасічники опускають руки. Бо коли соцмережі рясніють повідомленнями про це, а ЗМІ — відповідними заголовками, на наших теренах, за інформацією ГУНП у Тернопільській області, поки до поліції з приводу загибелі бджіл звернулася тільки одна особа — мешканець Джурина Чортківського району. Поліцейські виїжджали на місце події і внесли відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань відповідно до ч. 1 ст. 239 ККУ. Розслідування триває.

Нема реєстрації — немає пасіки

Цьогоріч, за словами начальника відділу організації протиепізоотичної роботи головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Володимира Марківа, жодного звернення від пасічників щодо загибелі бджіл не надходило й до цієї служби. Востаннє факт отруєння кількох десятків бджолосімей реєстрували торік у Мировому на Шумщині. До суду справа не дійшла. Вдалося домовитися з орендарем полів про компенсацію.

І це, як зазначає Володимир Іванович, найоптимальніший варіант. Бо минулого року українським пасічникам хоч і вдалося виграти чотири справи, проте збитків їм не відшкодували. Агрохолдинги мають досвідчених юристів, котрі сумлінно відпрацьовують свої зарплати.

«Побутує хибна думка, що галузь бджільництва — це його продукти. Головна роль бджіл — запилення, — наголошує Володимир Марків. — Бджолярі в багатьох європейських країнах отримують дотації від держави за те, що їхні бджоли запилюють культури. Наші ж аграрії не завжди розуміють, що, отруюючи бджіл, шкодять своєму бізнесу. Згідно зі статтею 37 Закону України «Про бджільництво», фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов’язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких розташовані на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомити дату обробки, назву препарату, ступінь і строк дії його токсичності. Проте радіовузли в селах не працюють, а газети виходять раз на тиждень. Не скрізь є покриття мобільним зв’язком. Тож не завжди пасічників попереджають вчасно».

Володимир Іванович нагадує про алгоритм дій у разі загибелі бджіл: «Власник пасіки має повідомити про це ветеринарному спеціалістові, той — у ветеринарну службу району, начальникові районного управління Держпродспоживслужби, котрий є ветеринарним інспектором і повинен ініціювати створення комісії, завдання якої — розслідувати випадок і подати матеріали в правоохоронні органи. До складу комісії повинні увійти спеціалісти ветеринарнарної, фітосанітарної, екологічної служб, представники органу місцевого самоврядування, відділу сільського господарства, якщо такий в районі є, і представник поліції за його згодою. Комісія має взяти зразки підмору бджіл, меду, перги і відіслати на аналіз до Києва, де встановлять отруйну речовину, препарат, що спричинив отруєння. Коли справа дійде до суду, вартість аналізу компенсує той, хто його програє».

Але боротися можна тільки в тому разі, якщо пасіка зареєстрована і має ветеринарно-санітарний паспорт. А таких пасік в Україні, за оцінками фахівців, лише 20 відсотків.

«В області є 15 тисяч бджолосімей і 764 пасіки, з яких паспортизованих тільки 229, тобто 30 відсотків, — констатує Володимир Іванович. — Наприклад, із 270 пасік Бучацького району паспорт має тільки одна, із 177 Монастириського — чотири, зі ста Підгаєцького — 12. Пасічники найперше повинні бути зацікавлені в реєстрації. Якщо пасіка зареєстрована, ми відбираємо на планові безкоштовні дослідження 10 відсотків сімей. Якщо не зареєстрована, то перше обстеження платне і передбачає дослідження ста відсотків сімей. На цій підставі видається паспорт. Сама ж реєстрація безкоштовна».

Член правління громадського об’єднання «Спілка пасічників Тернополя» Роман Бик стверджує: реєстрація пасіки потрібна передусім для захисту бджіл. До того ж цьогоріч Кабмін ухвалив рішення про дотацію пасічникам у сумі 200 грн на бджолосім’ю. Це має бути додатковим стимулом. Досі бджолярі переживали, що держава може оподаткувати їхнє хобі як вид діяльності, але з минулого року активізувалися.

Назріває бунт

«Недавно випадки отруєння бджіл були зафіксовані в Чортківському і Борщівському районах. Також мешканці Озернянської ОТГ Зборівського району підготували колективне звернення до поліції щодо неправомірних дій місцевих фермерів, котрі вдень у вітряну погоду застосовували хімікати, — каже Роман Ігорович. — Аграрії, звісно, відбиватимуться. А ось у європейських країнах щодо загибелі бджіл діє презумпція винуватості. Тобто винен аграрій, котрий господарює в радіусі п’яти кілометрів од місця розташування пасіки, що постраждала. І саме він через своїх юристів доводить, що ні при чім, надає всі матеріали, які спростовують його вину».

В Україні ж загибель бджіл — проблема пасічників. Ті з них, котрі є членами спілки (на Тернопіллі це майже 400 осіб із п’яти районів області), мають чіткі рекомендації щодо того, як діяти в разі отруєння бджіл. Там, де зареєстровані районні організації спілки, таких випадків, за словами Романа Ігоровича, менше, їх оперативно розслідують, і торік кільком пасічникам навіть вдалося домогтися відшкодування збитків.

На допомогу пасічникам запрацювала моніторингова система «Гранд Експерт», де потрібно зареєструватися і позначити на інтерактивній карті місце розташування пасіки, аби отримувати повідомлення про обробіток полів та садів, що поблизу неї. Також пасічники повинні знати, що в кожній області є представник територіального органу Держспоживслужби, відповідальний за  заходи щодо запобігання отруєнню бджіл. Його контактний телефон є в кожному осередку спілки.

Наталія Белюх наголошує: зареєструвати пасіку тепер стало дешевше — і це заслуга членів спілки. Цьогоріч усі зареєстровані пасічники безкоштовно отримали всі планові аналізи: «Реальна повна вартість реєстрації пасіки на 10 бджолосімей разом із роботою, виїздом ветлікаря та банківськими послугами становить 849 гривень 98 копійок. Рахували відстань 10 кілометрів (вартість одного кілометра — 5 гривень)».

Недавно пасічники України звернулися до президента, прем’єр-міністра і голови Верховної Ради України з листом, у якому попросили підтримки й захисту своїх прав. Наголосили, що аграрії використовують високотоксичні, а часто й заборонені в Україні засоби захисту рослин та пестициди, що призводить до масової загибелі бджіл.

Понад рік тому, після протесту перед Кабміном, підприємці внесли проєкт постанови уряду про заборону ввезення до України 60 найбільш небезпечних препаратів, але уряд досі цього не заборонив. Наприкінці 2019 року Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту та розвитку бджільництва», проте в парламентарів до нього досі не дійшли руки.

Очільник Спілки пасічників України Володимир Стретович щодня отримує два-три повідомлення про масову загибель бджіл і стверджує, що «у пасічницькому середовищі зріє бунт». Бо держава не хоче захистити права бджолярів або не розуміє, що збитки, завдані пасічникам, — мізер порівняно зі шкодою, заподіяною довкіллю. Адже вартість бджолосім’ї — 600—2000 гривень, а вона може запилити мільйон різних рослин! Божі комахи підвищують врожайність сільськогосподарських культур і їхню якість. Проте нам уже не вистачає для цього три мільйони бджолосімей. Від безвідповідального застосування хімікатів страждає не тільки економіка (Україна — один із найбільших експортерів меду), а й здоров’я нації.

* * *

…Готуючи матеріал, почула історію про те, як кілька років тому в пасічника з Тернопільщини загинули бджоли. Він звернувся до тоді ще міліції, але та не приїхала. Із саду, в кронах якого змовкла бджолина пісня, чоловік прийшов до хати і… помер. Зв’язку між отруєнням пасіки і його смертю не виявили.

Ліля КОСТИШИН.

Фото з вільних джерел