І втішні перспективи, й не дуже

І втішні перспективи, й не дуже

У понеділок, 4 травня, Кабінет міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про третє продовження карантину. Цього разу кінцевою датою вказана п’ятниця, 22 травня.

На тому ж засіданні ухвалили рішення і про деяке пом’якшення карантину з 11 травня. Вже з наступного понеділка дозволили тренування в командних видах спорту. Але суто для професійних команд і на закритих базах.

Зайве, так би мовити, свідчення, що в боротьбі з пандемією COVID-19 українська влада намагається перейняти якнайбільше європейського досвіду. Спочатку взяли на озброєння метод західноєвропейських країн щодо широких карантинних заходів, які паралізували весь спорт. Тепер же, коли ситуація в більшості країн Європи дещо стабілізується, Україна також планує поступово виходити з карантину. Разом з усім іншим повинен відродитися і спорт.

Проте сліпо копіювати європейський досвід вже українська футбольна влада не може. Адже надто різними є кроки європейських країн щодо футболу. У Франції, наприклад, чемпіонат таки завершили достроково, а новий розпочнеться не раніше вересня. Нідерланди із Шотландією, як ви вже, шановні читачі, знаєте, теж до кінця не дограли. Як і Бельгія, яка першою оголосила про дострокове завершення чемпіонату.

Натомість Англія акумулює сили для відновлення турнірів. Там хіба безпосередньо всередині ліги є суперечки. Італійські команди одностайні щодо бажання продовжити грати, але існує відкрите протистояння з урядом. В Іспанії також немає єдності, однак там довіряють владі країни й готові продовжувати сезон, отримавши від неї офіційний дозвіл.

Як бачимо, Спілка європейських футбольних асоціацій, яка в розпал пандемії, пригрозивши санкціями, попередила всі національні асоціації про необхідність обов’язкового завершення сезону, авторитет далеко не для всіх. Рекомендації очолюваної паном Чеферіном УЄФА не стали останньою інстанцією. Кожен на власний розсуд користується правом розпоряджатися долею внутрішніх турнірів.

В Україні ж простежується тенденція дотримання рекомендацій УЄФА. Наївно, звісно, думати, що це зумовлено високим почуттям законослухняності УАФ. Просто Андрієві Павелку вкрай невигідно йти всупереч із позицією УЄФА. Вони із Чеферіном — добрі товариші. Та й сам голова УАФ, як ми знаємо, є членом виконкому УЄФА, тому не личить нехтувати вказівками цієї організації. Крім того, відновлення футболу в такий нелегкий час — гарний піар-крок, здійснити який УАФ спробує за будь-яку ціну. Тобто сезон в Україні таки може продовжитися.

Особливо з огляду на те, що й уряд не особливо проти цього. З початку наступного тижня команди елітного дивізіону зможуть відновити тренування. Спершу — групами по п’ять-шість осіб, пізніше — всім колективом. Два тижні відведуть на підготовку, а вже 30 травня планують провести перший після тривалої пандемічної паузи тур УПЛ. Хоча про глядачів на трибунах мова навіть не ведеться.

Власне, післякарантинний календар турніру громадськість отримала ще до того, як була якась ясність щодо послаблення чи продовження обмежувальних заходів. Тут нічого дивного немає. УАФ розробила план відновлення сезону згідно з рекомендаціями УЄФА. Позиція Павелка та компанії чітка — догравати. Не проти цього й учасники УПЛ. Є проблеми хіба з першою і другою лігами. Однак для представників еліти вони (як клуби нижчих дивізіонів, так і їхні труднощі), звісно ж, аж ніяк не на першому плані.

Іншими словами — ситуація в нас розвивається аж ніяк не за французьким сценарієм, де догравати сезон заборонила влада. Немає й англійського сценарію, де між собою не можуть домовитися самі команди елітного дивізіону. Єдине, що може завадити великій грі — це непродуманість чи недосконалість організаційних моментів.

Наприклад, є думка генерального директора донецького «Шахтаря» Сергія Палкіна про те, що із врахуванням економічних проблем дограти чемпіонат потрібно в двох-трьох містах. Аби максимально спростити логістику. Виникають запитання і щодо спроможності всіх клубів забезпечити футболістів і тих, хто залучений до організації матчів, тестами на COVID-19. Кожна з команд, за усередненими підрахунками, повинна буде зробити по тисячі тестів, ціна одного — близько тисячі. Це приблизно мільйон гривень. Додайте до цього зарплатню футболістам, витрати на логістику, інші організаційні затрати — й отримаємо загрозу виникнення англійського сценарію. Адже не секрет, що бідні ліги, якою і є УПЛ, на відміну від заможних, від припинення сезону страждають не так сильно. Точніше, взагалі не страждають. Власники клубів, на чиїх плечах і висить тягар фінансування (і більшість з яких на футболі не заробляє), під час пандемії економлять. А тут не лише може завершитися період економії, а ще й непередбачена в бюджеті стаття витрат додається.

Тобто керівництво Української прем’єр-ліги намагається наслідувати досвід Німецької бундесліги, котра в процесі відновлення чемпіонату розробила протокол безпеки. Все, так би мовити, правильно і додаткового пояснення не потребує. Виникає хіба лише одне запитання: а чи готова УАФ за прикладом Німеччини брати на себе частину фінансових зобов’язань стосовно виконання командами умов протоколу?

Куди серйозніша ситуація, як автор цих рядків уже згадав, із командами нижчих дивізіонів. У першій і другій лігах більшість клубів бідні й самостійно тестувати своїх гравців та людей, залучених до організації поєдинків, точно не зможуть. Окрім того, гострішою, аніж в УПЛ, є проблема логістики. Адже учасники турнірів мають ширшу географію. Та ще кілька представників відкрито заявляють про небажання і неможливість продовжувати сезон у таких умовах. Ідеться, зокрема, про одеський «Чорноморець» і закарпатський «Минай». Хоча мотивація обох загалом зрозуміла. В першого — фінансова скрута, тож припинення чемпіонату дасть змогу перевести подих і, можливо, допоможе вхопитися за якусь соломинку. В «Минаї» ж розраховують на те, що нинішня турнірна ситуація, в якій закарпатці треті, стане остаточною і саме так клуб здобуде перепустку до УПЛ.

Але останньому, без сумніву, не варто забувати про фактор сильних світу цього. Той же Сергій Палкін не втомлюється повторювати, що під час пандемії розширення ліги є недоцільним. Заявивши навіть, що з ним солідарний і президент «Динамо» Ігор Суркіс. Утім останній не забарився з відповіддю, сказавши, що звик дотримуватися регламенту. Однак «Минай» усе ж має рахуватися з тим, що в нього існує ризик залишитися біля розбитого корита.

Але то вже зовсім інша історія. Коли дотримуватися позиції стосовно того, що грати повинні всі, то напрошується висновок — без екстрених заходів перша і друга ліги свої чемпіонати, поза всяким сумнівом, не дограють.

Фото з вільних джерел