Передостаннього дня червня одній із лідерок тернопільської «Галичанки-ТНЕУ-Гадз» у минулому сезоні Олександрі Міленко виповниться 21 рік. Утім до цього часу молода талановита волейболістка вже встигла попрощатися з рідною командою.
Прихильників гри над сіткою здивував цей факт? Коли чесно, то навряд. Нікуди ж не подінешся від того, що волейбольний клуб Тернопільського національного економічного університету, навіть попри те, що його команда ставала чемпіонкою і дворазовою володаркою Кубка України та неодноразово — призеркою вітчизняної першості, все одно залишався однією з кузень талантів українського волейболу, яка протягом усіх років незалежності нашої держави не втомлювалася готувати гравців як для лідерів елітного дивізіону, так і відомих закордонних команд. Згадайте хоча би імена Надії Косило, Яніни Журовської, Вікторії Дельрос, Катерини Дудник, Діани Карпець, Наталії Зємцової, Ангеліни Мірчевої чи багатьох інших.
Чотири сезони тому до когорти молодих і необділених талантом приєдналася й сімнадцятирічна уродженка Білої Церкви на Київщині Олександра Міленко. І чи не відразу палкі прихильники «Галичанки» розгледіли в дівчині одну з майбутніх лідерок команди. Не цуралася сміливо атакувати як із позиції догравальниці, так із задньої лінії, небезпечно подавала, щоправда, на початках із високим відсотком браку, успішно діяла на блоці.
І, що не могло не тішити, з кожним сезоном додавала в майстерності. Разом із подругами по команді після тривалої перерви поклала до скарбнички «Галичанки-ТНЕУ-Гадз» ще одну «бронзу» чемпіонату України 2017—2018 років, ставши в тому сезоні найкращою догравальницею фінального турніру, неодноразово ставала фіналісткою Кубка України та суперкубка. Тріумфом для наших землячок мав позначитися і сезон 2019—2020 років. Чергова участь у фінальному матчі Кубка України, вважай, гарантована третя позиція за два тури до завершення першого етапу чемпіонату… Всі плани підопічним Віктора Туркули зіпсував оголошений у державі карантин, через який регулярний турнір у жіночій суперлізі достроково завершили без визначення лауреатів.
А для однієї з лідерок колективу, очевидно, настав час спробувати свої сили в команді вищого рівня майстерності. Тому, як уже було сказано, і не стала несподіваною звістка про завершення Олександрою Міленко виступів у «Галичанці». Залишаються хіба сумніви стосовно того, чи не помилилася з вибором молода волейболістка. Як у моральному плані, так і суто в спортивному. Попри більш ніж шестилітні напружені стосунки із Росією, вирушила до череповецької «Сєверянки». Невже тривале перебування у Файному місті так і не переконало уродженку центральної частини України, де ще чимала кількість наших співгромадян дотримуються принципу «какая разніца», в тому, що такий вчинок за нинішніх часів усе ж аморальний.
Та і вибір команди. Згадана щойно навіть у тамтешній жіночій суперлізі не виступає, із досягнень — хіба чотири чемпіонські титули у вищій, останній з яких був завойований два роки тому. Заробітна плата в Саші, звісно, буде значно вищою, аніж «студентська» в Тернополі. Однак значну частину своїх прихильників в Україні, без сумніву, втратить.
Фото з вільних джерел