Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (ПКУ) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (їх часток). Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
Згідно з підпунктами «а» і «б» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПКУ для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності — установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Згідно із статтею 95 Цивільного кодексу України представництво є відокремленим підрозділом головної компанії — нерезидента і не є юридичною особою.
Процедури взяття на облік іноземних юридичних осіб — нерезидентів визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року за номером 1588 із змінами та доповненнями, відповідно до розділу ІІ якого, в залежності від обраного варіанту реєстрації, на обліку в контрольному органі, як платник податків перебувають, зокрема:
— іноземні дипломатичні представництва та консульські установи, представництва міжнародних організацій в Україні (дипломатична місія), у разі взяття їх на облік згідно з пунктом 4.9 розділу IV згаданого порядку;
— нерезиденти, у разі взяття їх на облік відповідно до пункту 4.4 розділу IV порядку (крім дипломатичних місій);
— постійні представництва нерезидентів на території України, у разі взяття їх на облік згідно з пунктом 5.5 розділу V порядку.
При цьому, третім абзацом підпункту 1 пункту 3.4 розділу ІІІ порядку за номером 1588 встановлено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, зобов’язані стати на облік у контрольних органах (до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні) до контрольного органу за місцезнаходженням нерухомого майна.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичною особою — платником подається протягом тридцяти календарних днів із дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Разом із тим, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, якщо у власності іноземної юридичної особи — нерезидента перебувають об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (їх частки), то податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується такою особою:
— самостійно, при цьому, до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні, він зобов’язаний стати на облік до контрольного органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
— через представництво (постійне представництво) нерезидента, яке перебуває на обліку в контрольних органах в залежності від обраного способу державної реєстрації (акредитації, легалізації).
Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області