Усього година в дорозі відділяє Тернопіль від готельно-ресторанного комплексу «Орися», що розташований у селі Оришківцях, біля автомобільної дороги міжнародного значення М-19 Тернопіль—Чернівці, майже на під’їзді до Чорткова. А звідти — рукою подати до низки замків Тернопільщини, печер та Дністровського каньйону.

На в’їзді до комплексу відвідувачів зустрічає красива скульптура української дівчини — тієї самої Орисі, на честь якої й названо заклад, а напис із величезними літерами, що закликає «скупатися у золоті», мимоволі змушує водіїв, які проїжджають цією ділянкою, зупинитися… 

…«Орися» за свою майже 30-літню історію зустрічала багатьох відомих українських артистів, політиків, гостей чи не зі всієї країни та закордоння. А почалося все в 1994 році з невеличкого металевого вагончика і чотирьох столиків для відвідувачів.

«Продавали пельмені й відбивні. Чисельність відвідувачів, які зупинялися, аби перекусити, постійно зростала, тож помаленьку почав розбудовуватися. Через п’ять  років з вагончика ми перейшли в приміщення. Пізніше побачили, що є люди, які шукають, де переночувати б, тож так виникла ідея добудувати готель», — ділиться директор закладу Ярослав Угляр.

Місце для готельно-ресторанного комплексу вибрали вдале, тож рік у рік власник «Орисі» придумував щось нове, аби зацікавити потенційних відвідувачів, облаштовував територію, розвивав свій бізнес. Нині в цьому комплексі є заправна станція, стоянка для автомобілів, ресторан із кількома затишними залами, де одночасно можуть перебувати до 300 осіб, а також готель на 25 людей. «Але ми хочемо збільшити його, щоб мати змогу розмістити хоча б 40 осіб. Взагалі вважаю, що постійно треба розширюватися і вдосконалюватися, не стояти на місці, бо, кажуть, якщо ти стоїш на місці, то насправді ідеш назад», — говорить Ярослав Угляр.

Поруч із будівлею комплексу — мальовничий дворик із шістьма закритими альтанками. Там також стоїть точна копія Збруцького ідола, яку виготовив викладач Теребовлянського вищого училища культури Олег Котик.

«Я не встановлював копію ідола, щоб молитися до нього. Ні, це — наша історія. Ідола знайшли у 1848 році в Гусятинському районі — в селі Личківцях. Він мене давно цікавив, бо в душі я — краєзнавець, цікавлюся тим, що було на території села і району, — каже пан Ярослав. — До речі, обличчя на ідолі — жіночі. На скульптурі також зображені пори року, місяці, тижні. Усе це має своє тлумачення. Кажуть, що Збруцький ідол притягує благополуччя, добробут, радість і щастя до людей. Мені, здається, так воно і є. Ідол цікавий нашим гостям, вони його розглядають, часто фотографуються поряд із ним».

Пригощають в «Орисі» тільки якісною їжею. «Маємо в меню українську кухню, все готуємо з натуральних продуктів. Овочі і фрукти, молоко, сир, сметану та яйця купую в односельців», — додає підприємець.

Окрім того, що в «Орисі» можна смачно поїсти, тут є можливість відпочити з користю для здоров’я, адже родзинкою цього готельно-ресторанного комплексу є два басейни з мінералізованою водою «ропою», а також три сауни й оздоровчий «чан від Орисі».

Свого часу заклад славився ще й тим, що тут давали концерти зірки української естради. За смачною вечерею можна було послухати Дмитра Гнатюка, Степана Гігу, Іво Бобула, Павла Дворського, Івана Поповича, Аллу Кудлай, Оксану Білозір, Віктора Павліка, «Піккардійську терцію». Підприємець перестав організовувати концерти з початком війни на сході країни. «Ми провели близько 50 концертів. Маю мрію ще відновити цю традицію, бо це й гарно, і зручно, адже простій людині із села не треба їхати в обласний центр на концерт, а за кілька метрів від дому насолоджуватися співом відомих артистів», — каже Ярослав Угляр.

Нині, після карантину через пандемію коронавірусу, «Орися» повертається до звичного ритму життя: поруч із будівлею можна побачити туристичні автобуси. 

«На початках було дуже складно. Ми закрилися на майже 2,5 місяця. Потім, коли карантин трохи послабили, працювали з певними обмеженнями. Це був непростий час, адже заклад треба утримувати, опалити, освітити. Просто так не залишиш напризволяще. На щастя, тепер усе потроху повертається у звичний ритм. Тішуся, що ми «вижили» і ніхто з працівників не звільнився», — підкреслив підприємець.

До речі, у закладі працюють близько 40 осіб, майже усі — з Оришківців.

«Я — патріот. Вважаю, що жити і працювати треба на рідній землі. Вірю: якщо ти маєш мрію, поставив собі ціль, то ніяка влада, ніякі незрозумілі закони не змусять тебе відступити назад, — каже директор комплексу. — Повірте, я побував за кордоном, але мене дуже тягнуло додому. Так, там добре, але воно не наше. Може, воно для когось краще, але мені приємніше працювати вдома, залишити щось по собі тут. Тому радію, що маю можливість забезпечити роботою земляків і самому розвиватися. Я починав з того, що прагнув забезпечити гідне життя дружині і трьом синам, які є моєю опорою. Утримувати такий комплекс — величезна відповідальність, і без підтримки рідних цього не уявляю».

Саме через любов до свого краю Ярослав Угляр і назвав заклад «Орисею».

«Ще в першому класі вчителька розповідала легенду про те, що в нашому селі жила дівчина на ім’я Орися, яка врятувала людей від нападу монголо-татар, вказавши їм невірну дорогу. За це дівчина поплатилася життям, проте в її честь назвали село Оришківцями, річку — Оришкою, а я — свій готельно-оздоровчий комплекс», — розповідає директор.

Ярослав Угляр додає, що має ще багато ідей, як удосконалити бізнес, адже своєю метою вважає надавати якісні послуги кожному гостеві, аби всі хотіли сюди повертатися знову і знову.

«Люди багато працюють, але повинні також і відпочивати. Хочу, щоб вони могли зупинитися, перепочити, оздоровитися і знову їхати в дорогу. Наш край багатий історичними спорудами, природою, і я завжди пам’ятаю, що коли буде де поїсти і переночувати, то до нас потягнеться турист. А «Орися» — вже давно не бізнес, це — моє життя. Тому й надалі дбатиму, щоб у закладі все було на найвищому рівні й кожен почував себе тут комфортно», — підсумовує Ярослав Угляр і гостинно запрошує на Тернопільщину, в Оришківці.

Світлана ВЕЛИЧКО.

Фото авторки.