Суботніми індивідуальними жіночою і чоловічою гонками першого етапу Кубка світу з біатлону в шведському Остерсунді відкрився новий, олімпійський сезон 2021—2022 років. Перед тим, як узятися за оцінку шансів українських стріляючих лижників, не буде, звісно, зайвим нагадати про деякі славні сторінки найпопулярнішого в нашій державі зимового виду спорту.
Для нашого видання це люб’язно погодився зробити заслужений тренер України, ветеран спорту Павло Клочко.
— Участь у XVII зимових Олімпійських іграх у норвезькому Ліллєхаммері, — сказав насамперед Павло Петрович, — стала історичною подією для нашої держави. А адже ми вперше виступили самостійною командою, до складу якої увійшло 37 спортсменів. Під час урочистого параду відкриття ігор, до речі, співвітчизники були одягнені в чорні німецькі куртки «Адідас» і сірі кролячі шапки, пошиті в Тисмениці Івано-Франківської області.
У складі збірної України були і наші земляки — біатлоністи Тарас Дольний та Іван Максимов, а також старший тренер жіночої збірної України з цього виду спорту Ігор Мирославович Починок. Саме одна з підопічних останнього Валентина Цербе з Чернігівщини 23 лютого 1994 року завоювала для нашої держави історичну першу бронзову медаль. А вже за два дні перше «золото» для суверенної України виборола фігуристка Оксана Баюл.
У суперечці із збірними 67-ми держав Україна завдяки цим двом нагородам посіла тринадцяте загальнокомандне місце — до сьогодні найкращий результат. Могли наші земляки завоювати принаймні ще одну медаль. Про це сьогодні, без сумніву, пам’ятають хіба вболівальники зі стажем. В індивідуальній чоловічій гонці на 20 кілометрів чи не з першого відрізку дистанції серед лідерів перебував і вже згаданий Тарас Дольний. Після трьох із чотирьох вогневих рубежів посідав високу другу позицію.
Однак те, що сталося на завершальній четвертій стрільбі, інакше як нещасним випадком, не назвеш. Тріскучі норвезькі морози до мінус двадцяти градусів призвели до того, що не витримали навіть механічні установки, по яких тоді вели стрільбу атлети. Всі бачили, що Тарас Дольний був влучним, але дві мішені не закрилися. Як наслідок, лише дванадцята підсумкова позиція замість, щонайменше, другої.
На жаль, тодішнє спортивне керівництво нашої збірної не знайшло якихось п’ятсот доларів, аби подати протест… Однак ця обставина аж ніяк не применшує заслуг одного з наших видатних біатлоністів.
Тарас Васильович Дольний народився 18 червня 1959 року в селі Чумалі тодішнього Збаразького району. Після закінчення Доброводівської загальноосвітньої школи поступив на факультет фізичного виховання Тернопільського педагогічного інституту. Під час навчання в загальноосвітній школі тренером із лижної підготовки в нього був Анатолій Миколайович Коваленко. А біатлоном почав займатися під керівництвом Ігоря Мирославовича Починка.
Вагомих успіхів Тарас Дольний домігся вже в юніорському віці. Перемагав не тільки однолітків, а й старших за віком конкурентів. У 1982-му році став переможцем Кубка СРСР в індивідуальній гонці на 20 кілометрів. А через рік на Всесвітній зимовій Універсіаді в Болгарії, завоював три золоті медалі і став абсолютним чемпіоном Універсіади. У складі збірної України в 1986-му році на Спартакіаді народів СРСР в естафетній гонці 4 по 7,5 кілометра теж виборов «золото». Причому на завершальному етапі, прийнявши естафету четвертим із 45-секундним відставанням після знаменитого Сергія Булигіна зумів наздогнати і випередити всіх та здобути перемогу.
Після завершення активної кар’єри Тарас Васильович Дольний продовжував пропагувати біатлон у нашій державі, удостоєний звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Проживає в Тернополі.
Інший же учасник пам’ятних зимових ігор у Норвегії Іван Петрович Максимов народився 6 лютого 1963 року в селі в Кармелюкове Жмеринського району Вінницької області.
Згадуючи 1991 рік, коли перебрався до Тернополя, сказав Ігореві Мирославовичу Починку: «Приїхав для того, аби жити і тренуватися так, щоб стати учасником зимової Олімпіади». Тут атлет подружився з колективом, особливо з Тарасом Дольним. Разом тренувалися і виступали як на всеукраїнських, так на міжнародних змаганнях.
У 1993 році під час першої зимової спартакіаді суверенної України в «Тисовці» Львівської області першого ж змагального дня виборов срібну медаль у лижних гонках на дистанції 30 кілометрів вільним стилем. А за декілька, виступаючи вже в біатлоні, виграє золото. Особливо запам’яталася естафетна гонка 4. У 1993 році на чемпіонаті світу з біатлону в Болгарії, де виступали наші земляки Тарас Дольний та Іван Максимов, саме Іван біг завершальний етап і зумів обігнати володаря кубка світу, шведа Міхаеля Ленграфа. І з п’ятнадцятої позиції допоміг команді фінішувати п’ятою. Це був дебютний успішний виступ біатлоністів суверенної України. Після нього представники фірм «Фішер», «Атомік», «Адідас», згідно з домовленістю з ними і керівництвом держави, запропонували спортсменам України рекламувати їхню екіпіровку.
Іван Максимов — учасник XVII зимових Олімпійських ігор. Дуже прикро, що під час змагань захворів. Зміг пробігти тільки одну спринтерську гонку, а далі довелося лікуватися. Після того продовжував тренуватися, досить успішними були його виступити на змаганнях різного рівня. Але, на жаль, житлові проблеми змусили біатлоніста разом із дружиною перебратися до іншої країни. Втім, контакти підтримуються, телефонне спілкування продовжується.
Ігор Мирославович Починок народився 25 березня 1949 року в селі Купчинці тодішнього Козівського району. До шостого класу навчався в місцевій середній школі, пізніше — в Тернопільській ЗОШ №6.
У 1972 році закінчив факультет фізичного виховання Тернопільського педагогічного інституту. Був направлений на роботу в Домаморицьку восьмирічну школу Тернопільського району, де в 1974 році набрав групу учнів початкової підготовки з біатлону. Саме тоді і розпочався розвиток біатлону на Тернопільщині. Молодому наставникові вдалося підготувати здібних юнаків, які на обласних і всеукраїнських змаганнях неодноразово ставали переможцями і призерами. У 1977 році під час першості ЦР ФСТ «Колос» з біатлону у Ворохті Івано-Франківської області Ігор Починок як спортсмен і тренер виборов перше місце. Найкращою стала і команда Тернопільщини. Причому, як серед дорослих так і серед юніорів.
Маємо пам’ятати і про те, що в 1978 році під змагань ІX зимової Спартакіади України Ігор Починок на дистанції 20 кілометрів переміг багатьох майстрів спорту міжнародного класу, а також заслуженого майстра спорту, дворазового олімпійського чемпіона Івана Бякова. На XVII зимових Олімпійських іграх у 1994 році в Ліллєхаммері (Норвегія), як старший тренер жіночої збірної команди України з біатлону, Ігор Мирославович доклав максимум зусиль для того, аби найкраще підготувати лижі наших біатлоністок, безпосередньо вів дистанцією Валентину Цербе в спринтерській гонці 23 лютого 1994 року, коли та завоювала першу «бронзу» для суверенної України.
Не можна не згадати і про найбільш вагомі досягнення відомого наставника.
Олена Зубрилова, заслужений майстер спорту України, у 1999 році стала триразовою чемпіонкою світу з біатлону;
Олена Білосюк (Підгрушна), заслужений майстер спорту України, п’ятиразова чемпіонка Європи, у 2013 році стала чемпіонкою світу, у 2014 році — олімпійською чемпіонкою в естафеті;
Олександр Починок, майстер спорту, бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів, чемпіон України серед дорослих;
Людмила Писаренко, майстер спорту міжнародного класу, учасниця ХХІ зимових Олімпійських ігор, чемпіонка світу та Європи з літнього біатлону;
Людмила Сагайдак, майстер спорту, срібна призерка всесвітньої зимової Універсіади в естафеті, призерка чемпіонату світу з літнього біатлону;
Світлана Крикончук, майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка всесвітньої зимової Універсіади в змішаній естафеті, срібна призерка чемпіонату Європи в естафеті, багаторазова переможниця чемпіонатів світу та Європи з літнього біатлону;
Андрій Богай, майстер спорту, чемпіон світу та Європи з літнього біатлону;
Андрій Возняк, майстер спорту, переможець чемпіонату Європи серед юніорів, багаторазовий переможець чемпіонатів Європи з біатлону;
Дмитро Підручний, заслужений майстер з біатлону, чемпіон світу в гонці переслідування 2019 року;
Іван Моравський, переможець і призер чемпіонатів Європи з літнього біатлону, бронзовий призер чемпіонату Європи;
Тетяна Трачук, майстер спорту, срібний призер чемпіонату світу та чемпіонка Європи з біатлону серед юніорок;
Назарій Бурик, срібний призер чемпіонатів світу та Європи серед юніорів.
Нині Ігор Мирославович продовжує активну роботу з юнаками та дівчатами. Хоча сьогодні робити це все важче. На лижній трасі, де готуються майбутні олімпійці, тренуватися складно, оскільки дуже багато великих вибоїн. За стрілецьку підготовку навіть страшно заводити мову. Найновішу біатлонну гвинтівку придбали ще в… 1990 році. Складається враження, ніби хтось зацікавлений у знищенні біатлону, а на місці траси звести котеджі. Хіба жевріє надія, що розпочата реконструкція біатлонної бази в Підгородньому приведе до відродження найпопулярнішого в нашій державі зимового виду спорту.
Фото з архіву