Упорядковуючи архів своїх батьків, я знайшов облігації за 1946 рік. Мене зацікавило, чи є ще облігації за інші роки. І батьки розповіли мені історію…
Мій дідусь, Омелян Іванович Онищук, після війни був головою кооперативу в селі Чабарівці. Він допустив розтрату грошей кооперативу, наробив манки, по-нашому. Слідчий, який вів цю справу, запропонував погасити борг облігаціями. Кожен громадянин СРСР мав викупити такі облігації на підтримку економіки. Селяни зібрали свої облігації і віддали їх слідчому, але він не виконав своєї обіцянки, надурив мого діда і той відсидів п’ять років. За німців мій дідусь переховував єврейську сім’ю. Після війни євреям вдалося через Польщу виїхати до Ізраїлю, звідки на знак подяки вони надсилали посилки. Це помітили у КДБ, викликали мого дідуся і заборонили отримувати подарунки.
У діда і баби було семеро дітей. Їхні життєві дороги-стежини були звивистими, а долі — непростими.
Син Петро, як член ОУН, був засуджений до двадцяти п’яти років таборів. Він помер від виснаження у Норильській лікарні. Дочка Ольга одружилася з актором Тернопільського театру — радянським шпигуном. Вона «заразилася» від чоловіка комуністичними ідеями і була розстріляна німцями у 1942 році як комуністка. Дочку Зофію засудили на десять років за надуманими звинуваченнями, нібито за допомогу бандитським угрупованням. Син Олекса воював у розвідроті Червоної армії. Під час бойового зіткнення отримав осколкове поранення, але доніс до місця дислокації підрозділу пораненого командира. Олексі ампутували ногу, все життя він промучився із незручним протезом, але за свою відвагу здобув бойові нагороди. Дочка Ярослава мала вроджену хворобу серця, тому не працювала в колгоспі і померла у поважному віці. Сина Михайла ще підлітком мобілізували на шахти Донбасу. Там він захворів на силікоз і передчасно помер. Микола, мій тато, з 1943 року і аж до пенсії працював у локомотивному депо в Чорткові. Зголосився піти добровольцем у дивізію «Галичина», але не пройшов медичну комісію і цим врятував собі життя.
Ось такі життєві дороги, у які тісно вплелася непроста історія нашого народу…
Степан ОНИЩУК.
м. Тернопіль.