Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контрольного органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом двадцяти календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з статтями 269 та 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПКУ податкова пільга — це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПКУ.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Статтею 282 ПКУ визначено категорії юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, а статтею 283 ПКУ — види земельних ділянок, що не підлягають оподаткуванню земельним податком.

Нормами ПКУ не передбачено звільнення від обов’язку подання податкових декларацій за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляється через застосування податкових пільг.

Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року за номером 1233 із змінами та доповненнями, суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контрольному органу у строки, встановлені ПКУ.

Таким чином, не звільняються від подання податкових декларацій з плати за землю юридичні особи, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку або мають земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області