Відповідно до підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України (ПКУ) об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (пункт 249.2 статті 249 ПКУ).

Суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, наведеною у пункті 249.3 статті 249 ПКУ.

Згідно з частиною п’ятою статті 11 Закону України від 16 жовтня 1992 року за номером 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами та доповненнями передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим із питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною сьомою статті 11 Закону за номером 2707 встановлено, що до першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Крім того, згідно з пунктом 1.9 глави 1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року за номером 7, відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість представленого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу.

Підприємство несе відповідальність за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення технологічних процесів (технологічні регламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Контрольні органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим із питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).

При цьому правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області