Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (ПКУ) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Пунктом 93.1 статті 93 ПКУ визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контрольним органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 ПКУ, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання;

отримання платником податків згоди контрольного органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 «Узгодження операцій із заставленим майном» ПКУ.

Крім того, списання податкового боргу згідно з пунктом 2 прим.4 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів (сьомий абзац пункту 2 прим.4 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 статті 93 ПКУ (пункт 93.2 статті 93 ПКУ).

Порядок реєстрації обтяжень на рухоме та нерухоме майно визначено законами України від першого липня 2004 року за номером 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями та від 18 листопада 2003 року за номером 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зі змінами та доповненнями.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів із дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (перший абзац частини другої статті 19 Закону за номером 1952).

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до державного реєстру прав (перший абзац частини першої статті 26 Закону за номером 1952).

Частиною другою статті 42 Закону за номером 1255 визначено, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держателем державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення державного реєстру визначає Кабінет міністрів України (частина перша статті 42 Закону за номером 1255).

Держатель державного реєстру наділяє відповідних суб’єктів повноваженнями реєстраторів державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів із державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України (частина четверта статті 42 Закону за номером 1255).

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п’яти днів зобов’язаний подати держателю або реєстратору державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з державного реєстру. При невиконанні обов’язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків (частина третя статті 44 Закону за номером №1255).

Відповідно до третього та п’ятого абзаців пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 5 липня 2004 року за номером 830 зі змінами та доповненнями:

держатель державного реєстру — це Міністерство юстиції України, що забезпечує ведення державного реєстру;

реєстратори — це суб’єкти, уповноважені держателем державного реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені згаданим порядком за номером 830.

Таким чином, при звільненні майна платника податків з-під податкової застави орган ДПС звертається до Мін’юсту або реєстраторів державного реєстру та/або державного реєстру прав із заявою про припинення обтяження і виключення запису щодо обтяження рухомого та нерухомого майна з відповідних реєстрів.

Якщо після погашення заборгованості та припинення податкової застави обтяження не виключено з державного реєстру або з державного реєстру прав, то платнику податків необхідно письмово звернутися до органу ДПС за своїм місцем обліку щодо такого виключення.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області