Обговорення різних аспектів суспільного життя набуває все більшої актуальності, одна з найбільш болючих тем стосується проблеми домашнього насильства.
Домашнє насильство включає в себе широкий спектр форм насильства, від фізичного та психологічного до економічного та сексуального, і може відбуватися в будь-якому соціальному та економічному середовищі.
За інформацією Державної Міграційної Служби України, економічне насильство передбачає постійний контроль над можливістю особи, яка переживає домашнє насильство, отримувати, використовувати та зберігати фінанси, умисне позбавлення їжі, житла, одягу чи іншого майна, документів або можливості користуватися ними. Часто жінки чи чоловіки у сім’ї з психологічним тиском через гроші можуть бути позбавлені будь-яких способів працювати або навчатися. Інколи їх примушують до роботи. Вкрай рідко потерпіла особа отримує доступ до фінансів чи інших ресурсів. І навіть якщо вона може використовувати їх, то повинна звітувати за кожну витрачену копійку.
“По-перше, потрібно оцінити існуючі ризики для життя, у випадку, якщо кривдник і потерпіла продовжуватимуть проживати разом. Якщо є небезпека для життя, то першим завданням допомоги є безпека та збільшення ресурсів (внутрішніх, соціальних, матеріальних та інші).
Психотерапевтична допомога у цих випадках може надаватися лише за умови мінімалізації небезпеки для життя.У центрі, обговорюючи з жінками поточну ситуацію та оцінюючи ризики для життя, ми звертаємо увагу на наступні аспекти, наявність кожного з яких збільшує ризик летальності у випадках домашнього насильства:
- робив спроби задушити жінку;
- вчиняв невдалі спроби суїциду;
- вбивав домашніх тварин;
- має доступ до зброї;
- має досвід застосування зброї проти людей;
- входить в «божевільний» стан;
- погрожував вбивством;
- хтось з близьких кривдника покінчив життя самогубством;
- насильство щодо дітей;
- скоював раніше жорстоке насильство щодо будь-кого;
- має потребу здійснення постійної влади та контролю над життям жінки;
- ставиться до жінки як до своєї власності;
- використовує важкі наркотики;
- має потребу завдавати біль та ображати інших;
- ґвалтував потерпілу чи будь-кого.
Чим більше відповідей «так» щодо перелічених факторів – тим загроза для життя жінки є більшою”, – зазначає психолог Центру «Жіночі перспективи», Марта Чумало.
Упродовж лише двох місяців 2024 року в Україні зареєстровано на 56% більше кримінальних правопорушень пов’язаних з домашнім насильством. Динаміка росту серед адміністративних правопорушень менша, на 21% більше, ніж у 2023 році, на це звертає увагу МВС України.
“Під час роботи з потерпілими ми розробляємо так званий «План безпеки». Під час його розробки ми проговорюємо важливість того, щоб у жінки були оригінали усіх важливих документів. Корисно домовитися з сусідами про те, що якщо вони чують характерний шум боротьби чи крики про допомогу з квартири потерпілої, то відразу починають стукати до неї у двері та викликають поліцію. Виклики поліції дуже часто стають єдиним доказом при розгляді справ у судах того, що відбувалося насильство. Тому дуже важливо викликати представників ОВС у кожному випадку насильства і це не залежить від того, проживає кривдник з потерпілою разом чи вже окремо. Потрібно подбати про те, щоб десь у безпечному місці (за межами спільного проживання) були відкладені гроші на перший час сепарації, необхідний одяг, інші цінні речі. Необхідно виписати всі життєво-важливі телефони (на випадок, якщо телефон потерпілої буде викрадено чи заблоковано). Це можуть бути контакти до близьких, офіційні установи (у тому числі до вчителів дітей, лікарів, номери гарячих ліній допомоги у кризових ситуаціях та інші). Також необхідно знайти таке місце, куди у разі небезпеки можна піти. У будь-якому разі, коли існує загроза життю, необхідно зробити все, щоб втекти (з документами чи без них, з грошима чи без них, в одязі чи без нього) і з безпечного місця викликати поліцію. Втеча і крик найчастіше виявляються найефективнішими швидкими стратегіями захисту від домашнього насилля”,- рекомендує психологиня.
102 – Нацполіція (варто вказати, що це саме випадок домашнього насильства);
1547 – урядова «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству;
116 123 (з мобільного) та 0 800 500 335 (зі стаціонарного) – національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації;
0 800 213 103 – єдиний номер системи безоплатної вторинної правової допомоги;
0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) − національна гаряча лінія з питань попередження насильства та торгівлі людьми ГО «Ла-Страда Україна»;
0 800 750 408 – «гаряча лінія» із попередження домашнього насильства обласного Управління у справах сім’ї та молоді;
(0352) 52 63 63 – номер Служби у справах дітей у Тернопільській області.
Чат-боти протидії домашньому насильству (у Телеграмі):
@ police_helpbot;
@UDPLNPBOT;
@Non_Violence_Bot
Віта МОКРА, студентка ТНПУ, зЖ-43