Попри війну, що триває ось уже четвертий рік поспіль, медицина в Україні активно розвивається, застосовує інноваційні технології, працює на поліпшення якості життя і здоров’я людей. Певною мірою воєнні виклики навіть активізують розвиток тих чи інших галузей медичної науки, вчать дивитися далі, мислити масштабніше, діяти більш динамічно, оперативно, рішуче. Адже українські медики сьогодні — також на передовій, і за операційними столами чи не щодня відбуваються битви за порятунок людського життя. Про все це та багато іншого поспілкувалися з кандидатом медичних наук, лікарем вищої категорії, завідувачем відділення нейрохірургії Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Олексієм Юрійовичем Леонтьєвим.

Із Херсону — в Тернопіль

Варто сказати, що Олексій Юрійович переїхав у Тернопіль з Херсону, переживши період російської окупації та нелегкого повернення на контрольовану Україною територію. У рідному місті також тривалий період очолював відділення нейрохірургії в Херсонській обласній клінічній лікарні. А взагалі — біографія чоловіка тісно пов’язана з медичною сферою іще, сказати б, із самісіньких пелюшок. «Я народився в родині медиків: і батько, і мати були лікарями. Тому, в принципі, мій шлях був визначений заздалегідь», — каже пан Олексій.

Вищу медичну освіту здобув у Астраханській медичній академії, а після навчання повернувся жити і працювати в Херсон.

«Спершу був госпіталь інвалідів війни, потім — інтернатура, Херсонська обласна клінічна лікарня, з 2010 року — став завідувачем нейрохірургічного відділення. Так і працював аж до 2022 року», — стримано окреслює свій життєвий шлях до початку повномасштабного вторгнення Олексій Леонтьєв. Звичайно ж, він любить рідне місто, скучив за ним — тим паче, що Херсон сьогодні переживає постійні обстріли та руйнування з боку російського агресора. «Туди, де я жив, тепер навіть на машині не завжди можна доїхати — у зв’язку з дронами і всім іншим», — зазначає мій співрозмовник. Цивільного населення в місті залишилося небагато — деякі колеги Олексія Юрійовича продовжують там перебувати, але для нього особисто про повернення у місто в якості практикуючого нейрохірурга поки не йдеться.

Натомість, діставшись з Херсона до Тернополя (цей шлях довжиною у понад сім тисяч кілометрів пролягав через низку зарубіжних країн, включно з Грузією, Туреччиною і Польщею), чоловік активно повернувся до медичної діяльності, зокрема зайнявся створенням нейрохіхругічного відділення на базі Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, куди влаштувався на роботу. «Вже у 2023 році шляхом реорганізації однієї із неврологій було створене нейрохірургічне відділення, а з 11 січня 2024 року воно було повністю відремонтоване і ми почали працювати у форматі, який існує сьогодні», — каже Олексій Юрійович.

«Обираємо, який метод втручання кращий для пацієнта»

Колектив нейрохірургії сформували з працівників реорганізованого неврологічного відділення. Медичні сестри пройшли додаткове навчання в області хірургії. Прикметно: поки відділення проходило реконструкцію, вони працювали в реанімації, що теж додало їм багато досвіду. А після того, як відкрилося відділення, колектив змінився мінімальним чином. Натомість, що стосується спектру нейрохірургічних втручань, то він змінився дуже сильно.

«Починали ми тільки з інсультів — це була основна мета, — розповідає завідувач нерохіхругічного відділення. — В лікарні діє інсультний центр, він повинен мати в своїй структурі нейрохірургічну службу. Виконанням цього завдання ми й займалися. З іншого боку, поступово розвивали і планову нейрохірургію, і всі можливі інші види нейрохірургічних втручань. З тих пір в нас виконано багато операцій і ми практично охоплюємо всі напрямки сучасної нейрохірургії. Тим паче, що ми маємо сучасне обладнання: ангіограф Siemens Artis, за допомогою якого ми виконуємо весь спектр нейрохірургічних, ендоваскулярних втручань. Взагалі, ендоваскулярна хірургія — це операції на судинах, при яких інструментарій вводять через невеликі розрізи або проколи у стінках судин. Ми, зокрема, відкриваємо судини, якщо вони тромбовані внаслідок інсульту, ендоваскулярно емболізуємо аневризми. Також оперуємо аневризми і відкритим способом — обираємо, який метод втручання кращий в конкретному випадку і дасть оптимальний результат для пацієнта. Також ми виконуємо видалення інсульт-гематом — якщо інсульти дуже великі, ішемічні, то виконуємо декомпресійні трепанації, що дає можливість зберегти життя пацієнту. При інсультах, якщо є необхідність, ставимо шунти — якщо є крововиливи у шлуночки мозку».

Спектр можливих операцій розширюється

До речі, 6 березня у нейрохірургічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР було проведено першу ендоскопічну операцію із використанням сучасного обладнання. Оперативне втручання з приводу кили міжхребцевого диску у пацієнта вдалося здійснити завдяки нещодавно отриманій ендоскопічній стійці. Як пояснив Олексій Леонтьєв, ця стійка є високотехнологічною системою, що забезпечує чітку візуалізацію операційного поля, маніпулювання інструментами та контроль за процесом операції.

«Тепер, з отриманням новітньої ендоскопічної стійки, в нас іще більше розшириться спектр можливих операцій. Тому що раніше дрібні, глибоко розташовані гематоми ми не оперували, не видаляли. А тепер це стане можливо. Згадане вже видалення кил міжхребцевих дисків є дуже розповсюдженою патологією. Але завдяки застосуванню ендоскопічної стійки ця операція настільки мінімально травматична, що пацієнт вкінці дня після її виконання може вставати і йти додому. Це дуже зручно — людина практично не відривається від свого звичайного життя, відразу ж повертається до нього, — наголошує медик. — Крім того, в нас виконується багато операційних втручань на хребті — ми оперуємо всі відділи хребта: і шийний, і грудний, і поперековий, і крижовий… В нас є низка втручань, направлених на позбавлення болю — наприклад, коли пацієнти мають т.зв. фасет-синдром (механічний біль в спині), то ми виконуємо радіочастотні денервації суглобів, що дозволяє значно зменшити больовий синдром на тривалий термін. Якщо звичайне лікування допомагає на два-три тижні, то радіочастотна денервація дає результат на строк до двох років і більше. Також завдяки ендоскопічній стійці будуть виконуватися і трансназальні оперативні втручання (через ніс) з приводу утворень гіпофізу та основи черепу. Раніше ми їх виконували за допомогою мікроскопу, що не так зручно. З ендоскопом це набагато зручніше.

Загалом, нейрохірургія сьогодні спрямована на зменшення інвазивності: чим менші розрізи, чим менший об’єм ушкоджених тканин під час операцій, тим швидше людина відновлюється і швидше повертається до роботи. Ми працюємо на мінімізацію інвазивності, а ендоскопія це, безумовно, найменша інвазивність з можливих. Це менші больові відчуття, менша крововтрата, менший ризик інфекцій, менше різних ускладнень. Важливо навіть і те, що застосування цього методу забезпечує кращий косметичний ефект: а саме, мінімальні залишкові рубці після операції».

Нейрохірургія розвивається активно

Запитую Олексія Юрійовича, чи можна назвати нейрохірургію наступною ланкою еволюції звичайної хірургії. «Теоретично, можна, усміхається він. — але насправді нейрохірургія існує з початку ХХ століття — тому її не назвеш новою галуззю, вона уже давно зайняла своє місце серед інших хірургічних профілів. Основні прориви сталися в середині ХХ століття, коли ввели мікроскоп, а також наприкінці минулого століття, коли почалася ера ендоваскулярної нейрохірургії. Її, до речі, вводили наші земляки — такі як Віктор Щеглов, який пропрацював усе життя в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України. Він запропонував використання балонів, заповнених силіконом, для емболізації аневризм. На сьогоднішній день в Україні є такі провідні фахівці з ендоваскулярної нейрохірургії як Юрій Чередниченко, який оперує дуже багато бойової травми.

Ми до речі, нещодавно виконали операцію нашому військовому — працювали з пораненням внутрішньої зони артерії. За рахунок цього поранення кров скидалася напряму в яремну вену і в нього було обкрадання мозку кровообігом — не вистачало артеріальної крові. Ми повністю закрили оцю фістулу і за рахунок цього стан пацієнта покращився».

На тепер у нейрохірургічному відділенні близько 50 % пацієнтів є військовими. «Частин з них потребує хірургічного втручання, частину доліковують на етапах евакуації. Ми розуміємо, що це наші захисники, ми маємо їм допомагати на найвищому рівні. Всі ці ендоскопічні методики використовуються при лікуванні військових дуже широко, — зауважує Олексій Леонтьєв. — Щодо ендоскопічної стійки, то ми тільки-но її отримали, потрошку починаємо інформувати людей про можливості її використання».

Важливо, що всі операції, які виконуються у відділенні, оплачуються НСЗУ. Насамперед це стосується ендоскопічного втручання — при ендоскопії немає імплантації, а саме вона є найбільш дорого вартісним компонентом втручання. Тобто пацієнт не витрачає нічого, аби отримати допомогу. Хоча сама по собі технологія є досить вартісною, застосувуєтсья дороге обладнання.

«Попри війну, нейрохірургія в Україні розвивається, — каже мій співрозмовник. — Не так давно я побував на зимовій зустрічі Української асоціації нейрохірургів, що відбувалася у Буковелі. Там було дуже багато доповідей, учасники з різних куточків України. Відрадно те, що всі ділились новим досвідом, розповідали, яке інноваційне обладнання у них з’явилось. Впродовж останніх років завдяки різноманітним благодійним організаціям, грантовим програмам ми справді дуже далеко просунулись у цьому напрямку. Закуповується дуже багато обладнання — і люди починають на ньому працювати, дедалі краще і краще. Рівень насправді піднімається. З іншого боку, дуже багато бойової травми. З 2022 року ми познайомились з цим видом травми безпосередньо — вона відрізняється від звичайної побутової травми. І захворювання у військових значно відрізняються. Наприклад, приходить військовий з килою диску, скаржиться на біль у нозі. Каже: «У звичайному житті можу ходити, а коли одягаю бронежилет вагою в 25 кг, одягаю додатковий боєкомплект, то не можу пересуватися». Зрозуміло,що ця вага додається до звичайної ваги тіла, збільшується навантаження на пошкоджений сегмент хребта, і зростають больові відчуття. Ось такі нові виклики, нова реальність — щось додається, з’являється нове розуміння всього цього. Дуже добре, що керівництво нашої лікарні знаходить можливості закуповувати сучасне обладнання — а вже спеціалістів ми навчимо ним користуватися».

«Люди хочуть лікуватися саме в нас»

Насамкінець запитую, як працюється херсонському нейрохірургу в Тернополі. «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня мене приємно вразила буквально з перших днів. Тут дуже доброзичлива атмосфера, колеги — активні і працьовиті, прекрасні умови. Потроху поширюється добра слава і про наше нейрохірургічне відділення. Люди приходять з твердим рішенням, що хочуть лікуватися саме в нас. Тим паче, що в нас комфортні двомісні палати, моніторинг до кожного пацієнта, безбар’єрний доступ, сучасні душові, обладнані всім необхідним. Відділення розгорнуте на 19 ліжок. Щоб потрапити до нас, треба отримати направлення в сімейного лікаря і прийти на прийом. Відтак ми проводимо первинний огляд пацієнта і визначаємо, чи потрібна операція. Далі — ставимо на чергу, якщо це планова операція. Черга складає тиждень-півтора, не більше. Людина приходить у призначений день, госпіталізується, ми проводимо втручання. Через п’ять-сім днів, як правило, виписуємо».

Інтенсивність роботи відділення висока — за місяць тут виконують від 30 до 40 операцій. Це — не рахуючи того, що робиться при інсульті. «Адже інсульти — вони не прогнозовані. Якщо такого хворого привозять до нас, відкладаємо все інше на потім і займаємося цим пацієнтом, — ділиться Олексій Юрійович. — До речі, є дуже важливий момент, що стосується інсультів: багато людей мають якісь відхилення, порушення і не звертають на них увагу. Цього не можна робити категорично. Передвісники інсульту на те і є, щоб людина звернула на них увагу і швидше прийшла до лікаря. Інсульт набагато простіше попередити, аніж потім вилікувати, коли вже є більш-менш виражений неврологічний дефіцит. Тому хочу наголосити: не можна легковажити своїм самопочуттям, ігнорувати тривожні симптоми. Вчасне — і навіть завчасне — звернення до спеціаліста — це саме те, що нерідко рятує життя і здоров’я людини».

Уляна ГАЛИЧ.