Окрім військової й фінансової допомоги, яку надають Україні міжнародні партнери, життєво важливою залишається гуманітарна складова такої підтримки. Добре розуміють це наші друзі в Норвегії — у медичній сфері норвезькі ініціативи щодо лікування та реабілітації поранених військових і цивільних, а також постачання передового обладнання рятують тисячі життів та суттєво зміцнюють українську систему охорони здоров’я в умовах війни.
Яскравим прикладом цієї співпраці є розвиток масштабного Україно-норвезького проєкту з реабілітації, який реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії, у тісній координації з Міністерством охорони здоров’я України та Центрами досконалості. А нещодавно нашу країну відвідав провідний міжнародний експерт зазначеного проєкту — професор Томас Ґлотт, старший консультант і лікар фізичної та реабілітаційної медицини Реабілітаційної лікарні Суннос (Норвегія).
Професор Ґлотт є фахівцем у сфері нейрореабілітації, менеджменту спінальної травми та нейрогенних розладів сечовипускання. Прикметно те, що метою приїзду поважного гостя був візит до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, на базі котрої діє один із семи існуючих в Україні центрів досконалості. Програма візиту була дуже насиченою — впродовж чотирьох днів норвежець проводив для колег у Тернополі теоретичне та практичне навчання з обстеження пацієнтів в уродинамічній лабораторії, ділився сучасними міжнародними підходами до комплексного уродинамічного дослідження, ведення пацієнтів із травмами спинного мозку, а також сучасними методиками мультидисциплінарної реабілітації.
Втім, попри щільний графік, пан професор знайшов кілька хвилин, аби, за допомогою перекладача, розповісти читачам газети «Вільне життя плюс» про важливість українсько-норвезької співпраці в галузі медицини.
Спільні проєкти з реабілітації тривають близько 10 років
«Лікарня Суннос — один із найбільших спеціалізованих реабілітаційних медичних закладів у Норвегії, — каже пан Ґлотт. — Я працюю у відділенні спінальної травми, тобто наші пацієнти — це люди, які зазнали уражень спинного мозку, і через це мають порушення роботи верхніх або нижніх кінцівок, чи паралізовані, повністю або частково.
Також у нас пацієнти з різними неврологічними діагнозами. Наприклад, це люди з черепно-мозковою травмою або пацієнти з ампутацією. Прикметно, що в нас лікуються також і українці, зокрема, українські військові, які потрапили до нас через програму Medevac, завдяки якій пацієнти з України проходять реабілітацію в нашій лікарні».
До слова, Medevac — це державна ініціатива медичної евакуації українців, які постраждали внаслідок війни, для отримання безоплатного високоспеціалізованого лікування та реабілітації в провідних клініках Європи та світу.
Отож, як пояснює Томас Ґлотт, Суннос працює з українськими пацієнтами саме за цією програмою вже понад три роки. А загалом досвід співпраці з Україною і українськими медичними закладами набагато триваліший. «Насправді маємо вже 8—10 років співпраці з українськими колегами — ми розвивали спільні проєкти з реабілітації ще до повномасштабного вторгнення. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році ми просто розширили нашу співпрацю. По-перше, до проєкту долучилося більше лікарень. По-друге, звісно, зросла кількість пацієнтів, які проходять реабілітацію у нас».
Понад 90% норвежців підтримують Україну
Цікавлюсь у співрозмовника, чи це перший його візит в Україну? Відповідає, що у 2024 році вже відвідував нашу країну. Щодо Тернополя, то тут, справді, побував уперше — візит в Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню виявився для норвезького професора дуже цікавим, адже в цьому медичному закладі також є пацієнти зі спінальною травмою — а це тема, що безпосередньо перебуває у полі медичної експертизи гостя.
«Насамперед, хочу відзначити, що це лікарня, в якій я побачив високі стандарти роботи. Я вражений, зокрема, фахівцями, їх професійністю, тим, як тут налагоджена внутрішня робота саме з такими пацієнтами, з якими я також працюю, — наголошує професор Ґлотт. — Під час першого приїзду я побував у Львові, в реабілітаційному центрі Unbroken. Звісно, це різні медичні заклади, але я бачу в них дещо спільне: вони дуже сучасні, активні, мають прекрасний кваліфікований персонал. Зрозуміло, що медики, які тут працюють, перебувають у стані постійного стресу, але все одно вони дуже «включені» в процес, мотивовані, активні».
Норвезький професор наголошує, що його країна активно підтримує українців, — це добре помітно із розвитку реабілітаційних проєктів, які є пріоритетними для обох сторін. «Навіть президент Зеленський, коли 14 квітня 2026 року перебував у Норвегії з візитом, під час переговорів з нашим прем’єр-міністром Йонасом Гаром Стьоре, зустрічей з кронпринцом Гоконом та парламентарями, згадував про розвиток спільних українсько-норвезьких реабілітаційних проєктів, — каже пан Ґлотт. — Якщо ж говорити про норвезьке суспільство загалом, то більше ніж 90% всіх норвежців підтримують Україну, і це діяльна, активна підтримка. Ми пам’ятаємо досвід пережитої війни, розуміємо весь масштаб тих жахіть, які пов’язані з нею. Хоча, звісно, сучасні технології дуже змінили хід і динаміку бойових дій — це позначається, зокрема, і на тих травмах та ураженнях, які отримують військові».
Українські медики щодня працюють зі складними бойовими травмами
«На жаль, ми бачимо, що ситуація в світі дуже нестабільна, вона лякає, і водночас підсилює розуміння того, що медична сфера мусить змінюватись. Якщо ми говоримо про бойові травми, то вони значно важчі, ніж травми цивільні, до яких ми всі звикли. Норвегія, як і більшість європейських країн, працює над тим, щоб покращити внутрішню систему охорони здоров’я, щоб вона була більш стійкою і підготовленою саме для роботи із військовими травмами, — зазначає медик. — Це сумно казати, але українські лікарі кожного дня стикаються зі складними бойовими травмами, працюють з ними і набувають нового досвіду. В цьому контексті хочу наголосити — важливо ділитися цим досвідом, систематизувати його, проводити певні дослідження, щоб іншим медикам уже було простіше працювати в подібних ситуаціях».
Томас Ґлотт каже, що у сфері його наукових медичних зацікавлень тепер відкривається значне поле для досліджень, експериментів, мета яких — повернути максимально можливу якість життя і здоров’я людям після травми. «Сьогодні ми, так само як інші міжнародні проєкти, сфокусовані на тому, щоб розвивати і підтримувати центри досконалості. Хочу зауважити, що в Україні є сім таких центрів, створених на базі медичних закладів, а у нас тільки Суннос — одна спеціалізована лікарня. Тому Україна вже трохи попереду нас, і ми спільно опрацьовуємо весь наш досвід, впроваджуємо інноваційні методики і технології лікування. Я бачу, що ця модель співпраці є ефективною, українські лікарні діляться між собою новими знаннями і здобутками, впроваджують у себе ті стандарти, які ми розвиваємо у «Суннос», реалізовують нові найкращі практики, засновані на доказовому методі».
Професор Ґлотт відзначає, що в українських центрах досконалості, зокрема і в Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні, використовується інноваційне обладнання, отримане завдяки підтримці міжнародних проєктів. Це, наприклад, уродинамічна лабораторія, що дозволяє точніше діагностувати та ефективніше лікувати пацієнтів із порушеннями сечовидільної системи, спінальними травмами та неврологічними розладами.
«Це обладнання навіть краще, ніж у нашій лікарні «Суннос». Воно є високотехнологічним, і ми разом вчимося працювати на обладнанні такого високого рівня. Загалом усе, чим ми зайняті в рамках Україно-норвезького проєкту, спрямоване на вдосконалення навичок роботи з пацієнтами, що потребують складної нейрореабілітаційної допомоги, та впровадження у щоденну практику найкращих світових клінічних підходів», — підсумовує професор.
Стійкість і мотивація не дозволяють зупинитись
На завершення розмови запитую, чи має мій співрозмовник якісь побажання для українських медиків?
«Так, звісно — я хочу побажати моїм колегам стійкості, хочу побажати, щоб, не дивлячись на все, що відбувається у вашій країні, й на ту кількість травм, яку доводиться лікувати кожного дня, вони все одно знаходили можливості для розвитку, росту, зберігали свою мотивацію і не зупинялися. Насправді у нашій практиці кожен пацієнт, кожна травма є важливими — проте хочеться, щоб лікарі в майбутньому мали можливість працювати, не відчуваючи тиску війни, щоб вони продовжували ділитися досвідом, але у ньому вже не було оцих страшних військових травм, які стали частиною теперішньої реальності. Хочу висловити повагу і вдячність усім українським медикам, які навіть у таких важких умовах гідно виконують свій професійний обов’язок. Вважаю, що це — дуже показовий приклад для всієї медичної спільноти у світі, приклад справжніх цінностей і самовідданої праці».
Уляна ГАЛИЧ.
На фото: делегацію закордонних гостей на чолі з професором Томасом ҐЛОТТОМ знайомила із Тернопільською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею заступник генерального директора Надія ФАРІЙОН.