Останні два тижні я плачу і не можу спати ночами. І це при тому, що безмежно закохана, що хлопець, без якого життя собі не уявляю, кличе мене заміж.
Інша дівчина на моєму місці від щастя скакала би до неба, а мене мучить сімейна таємниця. Річ у тому, що в нашій родині траплялися випадки спадкової генетичної хвороби. Мої братик та сестричка померли маленькими, я ж народилася здоровою, але є носієм «поломаних» генів. Так мамі сказали лікарі. Тобто мої майбутні діти можуть народитися зі страшною недугою.
Я не знаю, як про це сказати коханому. Боюся його реакції на те, що його син чи донька можуть бути неповноцінними. А якщо він просто розвернеться і піде геть? Мама наполягає, щоб я нічого зайвого не розголошувала. Каже, краще мовчати про хворобу, а потім, дай Боже, мені пощастить і народжу здорове маля. А якщо ні? Якщо чоловік почне дорікати обманом і підлістю та покине мене з інвалідом на руках?
Мені самій здається, що втаємничувати від коханої людини такі важливі речі нечесно. От тільки наважитися все розповісти не вистачає сміливості…
ЛЮБА
Теребовлянський район
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте