Є населені пункти, які не «дружать» із якоюсь порою року. І в кожного для цього є свої причини.
Припустимо, можна не дружити з весною, особливо з березнем і навіть трошки із квітнем, коли під ногами розмерзається болото, і тротуари й дороги замурзуються, мов діти.
Можна не дружити із зимою. Особливо, коли лід і коли довкола багато розмореного нулем тепла снігу. Або коли хурделиця перекриває рух чотириколісним друзям.
Комусь не подобається літо. Хоча як можне на любити літо… Але є й такі. Пилюка, зайві градуси і цей вічний протяг із відчинених вікон 🙂
Можна не любити осінь. І з тих же причин, що й весну. Сиро, зимно, болотяно…
Але завжди можна знайти щось, за що зачепитися. Зловити — і не відпускати. Милуватися — і не покидати. В осені — це барви і лагідне листяне «шурх-шурх».
Ось така нині «дружба» між Тернополем та осінню. На «Дружбі».
Фото авторки
Прокоментуйте