Політичний прогнозист Тарас Березовець приглянувся до наших олігархів і сказав, що вони можуть організувати якийсь бунт. Свій висновок мотивував так: «Основа могутності олігархів — це не гроші, це доступ до влади і її ресурсів.
Вони купують цілі фракції депутатів, утримують окремих політиків, як породних коней. Деякі олігархи потім сидять у колі своїх друзів, п’ють віскі й говорять: «Дивися, вона зараз встане (депутатка чи ще хтось із політиків на телеекрані. — М. Л.) і скаже таке-то». І вона справді встає. Він каже: «Бачиш, тому, що я її про це попросив». Вони люблять смикати політиками, людьми, як маріонетками». А тепер, мовляв, олігархам сутужно стало.
Чи й справді сутужно? Якось один пан з телеекрану роз’яснював, що воно таке — олігархія. При цьому, може, собі думав, що його слухали тільки діти дошкільного віку, а може, мав за таких усіх українців. Пояснення зводилося до того, що, мовляв, є хороші підприємці (ті ведуть бізнес чесно) й поганці-олігархи, які присмокталися до бюджету, ухиляються від сплати податків і мають ще цілу купу «гріхів». Але є і більш серйозне визначення олігархії: злиття капіталу з владою.
І що ми тут бачимо на сьогодні? Одним з найбільших агрохолдингів України (при цьому найуспішніших, хоч і криза, і війна, а його прибутки ростуть) володіє Олексій Порошенко. Небувалих успіхів досягла останнім часом компанія «Рошен», якою володіє Петро Порошенко. Зрозуміло, що вимір найзорянішого для неї часу слід починати від того дня, коли Петро Олексійович став Президентом.
То де утиски на олігархію, у чому її кривдять? Звичайно, певні незручності є. Олігархи, котрі прекрасно почувалися за Януковича, тепер, можливо, трохи засмутилися. Але переділи і влади, і капіталу — це в нас звична справа. Трохи «поштормить» — і все заспокоїться. А бунт може взагалі похитнути олігархічну систему. Нікому з тих, хто тішиться і великими грішми, і великою владою, таких ускладнень не треба. Тож від бунтів вони утримаються.
Микола ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте