Спокій, затишок, любов. Таку атмосферу навколо себе створили письменниця Леся Романчук-Коковська зі своїм чоловіком Тарасом Коковським на презентації її нової книжки «Благословен, хто йде» в Українському домі «Перемога». Незважаючи на просторий зал і велику кількість відвідувачів, тут можна було відчути себе наче вдома, серед близьких і рідних по духу людей. Адже окрім щирих і глибоких слів щодо книжки та її авторки, тут звучали проникливі пісні у дуетному виконанні пані Лесі з чоловіком, а ансамбль акустичної музики «Оберіг» став чудовим доповненням цього вечора.
«Благословен, хто йде» — книжка про ранніх християн, зокрема про першомученицю Теклю з давнього міста Іконії часів імператора Клавдія, яка прожила дев’яносто років, була першою християнською цілителькою. Вона вважається покровителькою Тернополя. Адже до Другої світової війни фігура святої Теклі стояла посеред бульвару Тараса Шевченка. Нині на цьому місці — пам’ятник Ярославові Стецьку.
«Слова «благословен, хто йде» дають нам змогу озирнутися на своє щоденне життя і поміркувати над тим, що Господь промовляє до кожного з нас, до кожного серця. А Він хоче, щоб та спасенна віра, яка зігріває нас, була не просто вірою, з якої ми черпаємо наснагу, а вірою, якою хочеться ділитися з іншими. Через те, благословенний, хто вірує, і хто йде, і хто сповняє Господній наказ», — так про книжку сказав священик і чоловік письменниці Тарас Коковський.
Авторка роману розповідає, що свята Текля відіграла неабияку роль в її житті. Адже три роки тому, сьомого жовтня, померла її тітка Текля Романчук. Через 40 днів – друга тітка – Корнеля з Гусятина. А ще через 40 днів смерть утретє завітала до її родини і завдала найстрашнішого удару — забрала її сина Сашка.
— Після такого не встають, після такого просто падають і кажуть: «Все. Жити далі не можна». Тому що неможливо жити на світі, поховавши сина, — зі сльозами на очах згадує пані Леся ці страшні дні. — Але настало сьоме жовтня. Чомусь згадалася історія про Теклю і про те, що вона була цілителькою. І одного вечора я пішла до катедри, стала ліворуч біля фігури і тихенько промовила: «Текле, ти бачиш, що мені погано. Ти ж зцілюєш серця. Зроби це». І через кілька днів Текля це зробила: зцілила душу, повернула радість, омила своєю чудотворною водою біль материнського серця і змусила повірити — Господь дає втіху всім, хто вірить у нього.
Леся Романчук-Коковська також розповіла, що Текля була обдарованою Господом. Вона щиро прагнула допомагати людям і саме тому Господь дав їй велику силу зцілення, якою вона володіла аж до смерті. Тричі Господь рятував Теклю із дуже важких і страшних обставин. Вперше з вогню, загасивши його водою, вдруге — від левів на арені, втретє він не дозволив скривдити її вже перед смертю, коли за нею, 90-річною жінкою, погналися язичники, оскільки вона заважала їм, адже зцілювала людей. У той момент жінка знову попросила: «Господи, врятуй мене!» І розступилася скеля, де Текля заховалася. На тому місці, а це сучасна Сирія, розташований монастир Святої Теклі, де вона похована і де містяться її мощі. До того ж це єдине місце на Землі, де п’ятсот людей досі розмовляють арамейською, мовою Христа.
Але Текля — це тільки перший крок. Оскільки це лише перша книжка трилогії. Продовженням стане книжка про святого Климента. А третя — про князя Володимира, і закінчиться вона 1054 роком.
— Робота прозаїка — це велика праця, — стверджує пані Леся. — Часто кожне слово доводиться шукати дуже довго. А ще коли ти хочеш, щоб все було написано чесно, щоб базувалося не на вигадках, а на історичних фактах, то це стає удесятеро важче. В мене є книжки, написані дуже швидко або ж дуже важко і довго, а є ті, які ще не написані. І от до них, власне, належить «Благословен, хто йде».
Чимало присутніх виявили бажання розповісти про свої враження від найновішого творіння Лесі Романчук-Коковської.
— Я належу до тих людей, які вже прочитали роман, — зазначає історик Володимир Мороз. — Ця книжка про людину, яка прожила життя, дане не кожному. Я завжди знав, що коли-небудь це станеться. Хтось мав написати про святу Теклю, зокрема як про покровительку Тернополя. Я думаю, що на сторінках цієї книжки кожен зможе знайти відповідь на проблему, що турбує його.
Директор видавництва «Навчальна книга — Богдан» Богдан Будний також зауважив, що ця книжка стимулює думати. Це той випадок, коли автор художньо описав суттєві факти. Адже Леся Романчук-Коковська належить до тих авторів, які глибоко опрацьовують теми.
Галина Груць, доцент кафедри педагогіки та менеджменту освіти Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, каже:
— Книжка для усіх тих, хто спраг за чистими джерельними водами, хто шукає чисті душі. Вона написана серцем. Якщо б мене спитали, який її основний лейтмотив, я б відповіла: «Любов». Любов до Всевишнього, до людей, до всього, що нас оточує».
На фото авторки: Леся Романчук-Коковська зі своїм чоловіком Тарасом Коковським.
Прокоментуйте