Наприкінці минулого тижня однією з головних спортивних новин для місцевих засобів масової інформації стала звістка про успішний виступ тернопільських атлетів на чемпіонаті світу з кікбоксингу за версією WTKA в італійському Марина-ді-Каррара. Причому завойовані чотири золоті та одна бронзова медалі суттєво допомогли національній збірній України стати кращою і в командному заліку.
Тож зустрівшись з головою обласної федерації кікбоксингу за цією версією Петром Левицьким, нічого не залишалося, як передусім привітати з подвійним успіхом.
— Насамперед уточню — в загальному заліку вибороли третє, а не перше місце, — сказав у відповідь на привітання пан Петро. — Однак дорікати вам за неточність, звісно ж, не маю права, оскільки «ВЖ плюс» першим звернулося за достовірною офіційною інформацією. Зрештою, і третя позиція в командному протистоянні, поза всяким сумнівом, не менш вагоме досягнення. Відгукнувшись на запрошення всесвітньої асоціації, національна збірна, сформована за наказом Міністерства молоді та спорту України, впевнено увійшла до трійки фаворитів уже дванадцятого чемпіонату світу, в якому взяли участь понад чотири тисячі атлетів з 92-х країн планети. Завоювала шістдесят одну золоту, двадцять срібних і сімнадцять бронзових медалей.
— Інформацію колег про здобутки тернопільських кікбоксерів, сподіваюся, редагувати не доведеться?
— Обласна федерація справді делегувала до збірної п’ятьох бійців. Чотирьом атлетам, які нині займаються під керівництвом Олександра Дульнєва, з першої спроби вдалося стати найкращими в своїх вагових категоріях. У турнірі дорослих — Василеві Худзіку і Любові Дереш, у суперечці юніорів — Данилові Рибченку і Максимові Грейцару. Не можна не згадати і про те, що дебютантам посприяла фортуна. Аби досягти бажаного, кожному через невелику кількість учасників в їхніх вагових категоріях довелося провести по одному-два поєдинки.
Натомість для 14-річного вихованця спортивного клубу «Медик» та обласного ФСТ «Динамо», учня Тернопільської ЗОШ №5 Максима Левицького змагання найсильніших юнаків планети стали справжнім випробуванням на витривалість і силу духу. Для того, аби завоювати місце на п’єдесталі пошани, довелося чотири рази виходити в ринг. На жаль, поразка в півфіналі не дала змоги піднятися вище третього місця.
— Як у батька і тренера не виникло бажання в чомусь дорікнути молодшому синові?
— Це було би несправедливо. В напруженому цьогорічному сезоні Максим двічі став чемпіоном України: не тільки за версією WTKA в Харкові, а і WAKO — у Рівному. На чемпіонаті світу теж доклав максимум зусиль для того, аби виступити якнайкраще. Спочатку в безкомпромісному поєдинку довів свою перевагу над ровесником з Польщі. Можливо, трохи легше було в наступному з румунським кікбоксером. А ось у програному за очками рівному двобої за вихід до фіналу не пощастило передусім у тому, що довелося помірятися силами з італійцем, який після цих змагань став чотириразовим чемпіоном світу серед юнаків.
На щастя, Максимові вистачило характеру зібратися після невдачі на завершальний бій зі ще одним господарем турніру і заслужено завоювати бронзову медаль — не менш цінну за золоту нагороду.
— Престижний турнір, окрім спортивних, не міг не подарувати і чимало інших вражень…
Запам’яталося тепле ставлення до українців, інтерес закордонних колег до подій у нашій країні. Обмінялися на згадку прапорами, для прикладу, з керівником Іспанської федерації кікбоксингу. З негативного те, що держава, офіційно відрядивши національну збірну на чемпіонат світу, всі витрати, пов’язані з фінансуванням неблизької мандрівки та участі в змаганнях, переклала на плечі тренерів, спортсменів чи їхніх батьків. Однак після таких вагомих успіхів на міжнародній арені сподіватимемося, що обласна і міська влада приділятимуть значно більше уваги кікбоксерам, посприяють залученню спонсорських коштів для підготовки до нових змагань.
На фото: тернопільські кікбоксери після церемонії нагородження; Петро і Максим ЛЕВИЦЬКІ в гостях у редакції.
Фото Василя БУРМИ та з архіву Петра ЛЕВИЦЬКОГО
Прокоментуйте