Новорічні святкування в Україні затьмарило повідомлення з Праги: там на Ольшанському кладовищі ексгумували прах видатного українського письменника та поета Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба). За місце його поховання упродовж років з власної ініціативи сплачував ренту (20 тисяч крон на 10 років) громадянин Чехії українець Володимир Михайлишин. Проте недавно він помер і син Михайлишина як законний спадкоємець вирішив похоронити свого батька саме у могилі Олеся. Розкопана могила поета облетіла соцмережі.
На диво оперативно відреагувала на цей факт українська влада. Президент Петро Порошенко дав вказівку керівникові МЗС Павлові Клімкіну забезпечити збереження праху Олександра й Віри Кандиб, щоб згодом перепоховати їх в Україні. Наше посольство в Чехії поклопоталося, щоб рештки подружжя помістили до депозитарію Ольшанського кладовища, поки буде ухвалено рішення про передачу їх Україні. Чехія обіцяла вирішити це питання до початку лютого.
Українські дипломати в Канаді оперативно розшукали двох правнуків письменника, які дали письмову згоду на перепоховання прадіда в Україні. А днями уряд Чехії дозволив передачу останків Олександра Олеся та його дружини Україні. Перепоховають їх у Києві, ймовірно, на алеї почесних поховань на Лук’янівському кладовищі. Принаймні таке припущення висловив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
До слова, ще раніше готовність перепоховати прах Олександра Олеся у Тернополі висловив його міський голова Сергій Надал. Міськрада готова була й фінансувати його перевезення з Праги до Тернополя. І голова Сумської облдержадміністрації запропонував перепоховати ексгумовані останки поета на його малій батьківщині — у місті Білопіллі. Але, мабуть, у цьому вже не буде потреби. Вочевидь, настав час створювати у Києві пантеон поховань національних героїв України. Адже поразка УНР, відсутність Української держави змусила багатьох борців за її волю емігрувати і знайти свій вічний спочинок на чужині. Та, як бачимо, не такий він уже й вічний, той спочинок, бо за місце на цвинтарі треба платити. Поки українці за кордоном дбають про це, могилам нічого не загрожує. А перестають платити — і стаються такі сумні історії, як з могилою Олександра Олеся.
Як зазначає Володимир В’ятрович, вона засвідчує, що нині багато українських поховань за кордоном перебувають під загрозою. Так, тільки на Ольшанському кладовищі у Празі можуть примусово ексгумувати останки драматурга, одного з батьків сучасного українського модерного театру Спиридона Черкасенка; громадської діячки, педагога Орисі Єфремової-Дурдуківської; інженера-будівельника Олександра Ярошевського. На думку В. В’ятровича, Україна сама мала б ініціювати їх повернення на рідну землю для поховання в Національному пантеоні.
А ось народний депутат Вадим Рабинович вважає, що «Україну не слід перетворювати на всесвітнє кладовище». З його коментаря каналу «112 Україна» випливає, ніби письменник Олександр Олесь помер тільки тепер, а не в 1944 році. Отаких маємо політиків: в українській історії їхні знання, як мовиться, нижче плінтуса, але вершити долю України вони пнуться з усіх сил.
Нагадаємо: Олександр Олесь (Кандиба) — видатний український письменник, поет, драматург — народився 1878 року на Сумщині. Першу збірку поезії «З журбою радість обнялась» видав у 1907 році. Це йому належать слова відомої пісні «Чари ночі» («Сміються, плачуть солов’ї»), яку так гарно виконував Дмитро Гнатюк. З 23 лютого до 1 квітня 1919-го був аташе Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Після поразки Української революції емігрував до Чехословаччини, де й проживав до самої смерті у 1944 році. Олександр Олесь — батько відомого українського письменника та члена ОУН Олега Ольжича, якого у червні 1944-го закатували в німецькому концтаборі.
Будемо сподіватись, що прах письменника Олександра Олеся, який так безцеремонно потривожили в Чехії, невдовзі повернеться в Україну, щоб тут уже справді знайти вічний спокій.
Підготувала до друку Галина САДОВСЬКА.
P. S. Щоб відчути усю поетичну потугу поезії Олександра Олеся, пропоную вашій увазі його відомий вірш, датований 22 серпнем 1931 року.
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала,
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
На фото: Олександр ОЛЕСЬ (світлина тридцятих років) та його розрита могила.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте