ДАВНЕНЬКО НЕ ТЕЛЕФОНУВАЛА ВОЛОДИМИРОВІ БІЛІНСЬКОМУ. ТА ОСЬ ЗНОВУ ЧУЮ ЙОГО ГОЛОС У СЛУХАВЦІ — БАДЬОРИЙ, ХОЧ І ПРИХРИПЛИЙ ТРОХИ. КАЖЕ, ЩО ВЖЕ ВІДЧУВАЄ СТАРІСТЬ: ЯК-НЕ-ЯК, ЗА МІСЯЦЬ-ДРУГИЙ 81 ВИПОВНИТЬСЯ. АЛЕ ЩЕ ВЕСЬ У ПРАЦІ, В НОВИХ ЗАДУМАХ.
Нарешті закінчив роман «Білі журавлі» і хоче, щоб його опублікували в Кам’янці-Подільському. Це художня книжка, хоча й грунтується на реальних подіях. У ній йдеться про повоєнне життя в рідних краях історика на Хмельниччині, зокрема про повстанський рух та підступи кадебістів. Володимир Броніславович довго працював над цим романом, казав, що то «книга для душі». Мовляв, відпочиває з нею після роботи над своїми історичними дослідженнями, всього того «болота» фальсифікацій та інсинуацій, у яке доводиться занурюватися. І ось уже й «Білі журавлі» завершено.
Через зиму Володимир Броніславович виклав на папір і своє нове історичне дослідження «Відродження святинь». Звісно, йдеться про святині українські, і його друкуватиме журнал «Пам’ятки України». Виявляється, що він іще виходить, та, на жаль, невеликим накладом.
А над чим нині працює письменник? «Збираю матеріали про те, як фальсифікували нашу історію. А саме: якими методами, в який спосіб вилучали з неї правду і наповнювали її міфами та небилицями, ставлячи усе з ніг на голову», — каже Володимир Білінський. Знаючи, як скрупульозно історик працює над документами, як кожне своє твердження підкріплює конкретними фактами, думаю, нас чекає нове цікаве чтиво.
Зайшла мова про нашу газету. Володимир Броніславович каже, що продовжує її ретельно читати. Щоправда, хотів би бачити на її шпальтах більше позитиву, адже наша область серед лідерів в Україні в економічно-соціальному розвитку. Хай уже політики чубляться між собою, доводячи, хто з них кращий та хто більше робить для людей, а владу при цьому чорною фарбою поливають. Але дивують історика звичайні дописувачі, які, на його думку, у нас загалом мудрі й далекоглядні, проте у своїх листах до газети чомусь також акцентують увагу здебільшого на негативі. «Влада у нас, на превеликий жаль, робить чимало помилок, — каже Володимир Броніславович. — Але і щось добре також робить — і про це треба говорити, інформувати людей. Перед нею нині стоять складні виклики, їй доводиться ухвалювати не-прості рішення. Це треба розуміти». Над роз’ясненням цього мали б активніше працювати журналісти, стверджує мій співрозмовник.
Не вступаю у дискусію. Бо не раз переконувалась, що Білінський дивиться на події та вчинки людей з історичної перспективи: правильно це чи ні, корисно для України чи шкідливо. Більшість же людей оцінки робить з позицій сьогодення: мені погано, отже, і все погано.
Запитую, чи вже бачив Володимир Броніславович портрети наших князів, котрі на його прохання зробив тернопільський художник Олег Кіналь? Так, бачив і вони йому сподобались: дуже достовірні й нарешті відповідають українській традиції — князі зняли імперський «доважок брехні» — бороди. В. Білінський вважає, що ті портрети треба якомога ширше розтиражувати, щоб були вони в музеях, галереях, школах і вишах: наше око повинне бачити і сприймати реальні образи своїх славетних пращурів. Тернопільській владі чи не найвідоміший наш історик радить клопотатися про державну нагороду Олегові Кіналю, бо він зробив велику справу для повернення історичної правди Україні.
А читачам нашої газети, усім українцям Володимир Броніславович радить не зневірюватись і не втрачати надії, бо Україна обов’язково переживе ці складні часи — і все у нас буде добре. Він це знає як історик, який аналізує століття і тисячоліття: усі імперії, навіть найпотужніші, рано чи пізно розпадались, а вивільнені народи колоній ставали на шлях про-гресу. І нехай ніхто не тішиться: українці не стануть винятком.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: Володимир БІЛІНСЬКИЙ у редакції нашої газети.
Фото Василя БУРМИ
Прокоментуйте