Продала моя сусідка нарешті корову. Діти сі пороз’їжджали хто куда, а вона з чоловіком коло худобини робити вже не годна. Та й кілько того зарібку з молока. Сусіди, хто не мав, не дуже купуют, бо їдні не мают з чого, а другі, може, й мают, то не хочут сі бавити з їдлом. Здавала десь на пункт, але дуже мало вдавалосі заробити. Бо витратити на корову нинька тре більше, аніж здобудеш назад.

Ви й самі то добре знаєте, що вам казати. Посади щось на городі, збери, привези, аби було чим прогодувати. А за тую літру молока копійки виручиш. Якби наші депутати і міністри на зібраннях замість заграничної води по кількадесят долярів фляшку молока купували, то би було знакомито. А так кажний жиє в своїм світі та й другого не розуміє.

Балакаємо ми раз із тою сусідкою про то-сьо, а вона й каже: «Дивисі, Юзю, як то є. Колись ферми мало не в кажнім селі стояли, а люди були жадні масла і якогось ліпшого сира. А теперка ніц нема, всьо розвалили-розікрали, а на прилавках можна очі лишити — купа всякого добра. І звідки? В нас десь якийсь фермер кілька голів тримає. Хіба так всьо із заграниці возят? А тамка, можна подумати, ферма на фермі стоїт і фермою поганяє?»

Ну що я скажу… Що правда, то правда. Я от не дуже годен із того прилавка молочне їсти, про мнясо вже й промовчу. Мій жолудок тої бовтанки і хімії не перетравлює. Ще во на тім кінци села тримают кілька газдів худобину, то як не слизько, йду си за молоком. Аво сі відстоїт, то є і квасне молоко, і сметана, і сира можна відогріти та й ситно перекусити.

Тримайте-во рецепта сирної лагоминки, мантул.

Тре до них шклянку сира, дві столових лижки масла або маргарини і штири жовтки. То всьо розтерти в глибокій мисці. Тоди додати ще шклянку квасного молока, два кулачки кукурудзяної муки або грисіку, окремо збити білки і вляти до тіста піну. Посоліт до смаку, акуратно ще перемішайте. Бляшку змастіт оливою і виляйте в неї тісто. Духовку розігрійте до 170 градусів і печіт зо 15—20 хвилин, жеби зверха сі зарум’янило. Коли-то мені їдна жінка казала, же то тісто викладає по лижці-дві на капустяний свіжий листок, стулює краї докупки і пече на бляшці. Мантули смакуют найліпше теплими і зо сметаною або кефіром. Правда, то вже кажному на свій розсуд.

Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА