Славне місто Заліщики — це не лише вдале розташування і лагідний клімат, туристичні принади й мальовнича панорама, котра, мабуть, уже сотні тисяч разів з’являлася на різноманітних листівках, фото, у фільмах… Насамперед — це світлі, небайдужі люди, котрі творять тутешню громаду. З-поміж них — і творче неординарне подружжя Дяківих: Оксана Іванівна та Василь Григорович. Поспілкувалися з ними про те, чим живе Заліщицька громада, як виховує молоде покоління, як долучається до спільної боротьби українського народу проти російського агресора.

Оксана Дяків — поетеса, письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України та Наукового товариства імені Шевченка, заслужений журналіст України. Понад 21 рік працювала редактором Заліщицької районної газети «Колос», тепер — бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

Василь Дяків — учитель історії, громадянської освіти, основ здоров’я та інтегрованого курсу «Здоров’я, безпека та добробут» Заліщицької державної гімназії, заслужений вчитель України, переможець національної премії «Global Teacher Prize Ukraine-2020».

Цікаво, що подружжя Дяківих разом ще зі студентських років. Поєднало пару Чортківське педагогічне училище, а в 1990 році вони ступили на весільний рушничок. Відтак уже понад три десятиліття крокують пліч-о-пліч, живуть і працюють у дружньому тандемі, допомагають одне одному.

Історія допомагає виховувати любов до Батьківщини

Оксана Іванівна — тонка інтелігентна пані, відчувається, що вона є душею і серцем цієї родини. Натомість Василь Григорович — добродушний, усміхнений, справжній учитель від Бога.

«Звісно, робота в школі завжди була непростою. Але під час повномасштабного вторгнення умови стали ще складнішими, з’явилися нові виклики. Тепер ми багато уваги приділяємо саме патріотичному вихованню нашої молоді. Насамперед — це волонтерство, що допомагає дітям, вчителям, батькам розуміти важливість того, що відбувається в державі. На базі Заліщицької гімназії періодично проводять благодійні ярмарки. Активно долучається до них як педагогічний колектив, так і батьківський. Діти готують художні номери, беруть участь у міських патріотичних заходах, — розповідає Василь Дяків. — Також ми проводимо зустрічі з військовослужбовцями, волонтерами, висловлюємо їм вдячність та повагу. Вшановуємо і День Збройних сил України, і Міжнародний день волонтерів. У жовтні 2024 року виповнилося 82 роки створення УПА. З нагоди таких важливих дат запрошуємо тих захисників, які можуть і хочуть прийти, поділитися з дітьми та підлітками своїм бойовим досвідом. У нашій громаді є військовослужбовці, які воюють з 2014 року. Вони пройшли і АТО, і ООС й дотепер залишаються в лавах Збройних сил України».

До речі, на фасаді Заліщицької державної гімназії встановлено меморіальну дошку Оресту Квачу — випускнику цього навчального закладу. Орест був учасником Революції гідності, добровольцем пішов воювати в АТО, а у липні 2014 року загинув у віці 23 років, ставши одним із перших полеглих захисників родом із Заліщицької громади.

«Під час відзначення 33-ої річниці Незалежності України зустрівся з моїм колишнім учнем Іваном Білим, 24-річним офіцером ЗСУ, — ділиться Василь Григорович, — Зустріч була несподіваною, але приємною, бо Іван пам’ятає мене, нашу гімназію, а ми пам’ятаємо його. Сказав мені: «Все те, про що ви розповідали на уроках історії, сталося в реальності». Його це вразило, і наступним питанням було: «А що далі, яку перспективу ви бачите?»

Звісно, історія та історики не мають усіх відповідей, але багато чому можуть навчити. І насамперед, історія допомагає виховувати любов до України. Варто сказати, що директор нашого освітнього закладу Олександра Дмитрівна Войчишин заохочує проведення таких зустрічей із захисниками, сприяє вшануванню пам’яті Героїв. Її чоловік Борис Войчишин також був учасником АТО. На жаль, нині захисник уже у засвітах».

Не просто гра

Прикметно, що Василь Дяків — іще й наставник гімназійної молоді, яка бере участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»). Учасниками є учні 7-11 класів. Педагог розповідає, що це — не просто гра, а постійна навчально-виховна робота упродовж року, під час якої проводять різноманітні заняття: стрільбу, стройові вправи, фізичний вишкіл. Наприкінці кожного навчального року відбуваються багатоетапні змагання в громаді, а переможці беруть участь в обласному етапі.

«Старша група заліщицьких гімназистів, яка в «Соколах», 2024 року виборола перше місце в громаді, представляла її в Тернополі. А мої вихованці, члени молодшої групи «Джури», вибороли друге місце, — пишається Василь Григорович. — Така робота активізує молодь, дисциплінує, гартує дух і тіло. Це всеукраїнський рух, який проходить у рамках позашкільної активності.

А в час російсько-української війни все це набуло більш прагматичного і мілітаризованого характеру: маємо навчити гімназистів, здобувачів освіти стріляти, розбирати автомат, дати їм базові прикладні навички з основ тактичної медицини, що будуть необхідні в майбутньому для захисту їхнього життя і оточуючих людей. До речі, учнівська молодь дуже зацікавлена в таких заняттях: діти й підлітки охоче відвідують тренування. У 2024-2025 навчальному році наша гімназія стала базовим закладом для старшокласників Заліщицької і Товстенської громад для вивчення курсу «Захист України».

Алея Слави і пам’яті

Прикметно, що в Заліщицькій громаді, зокрема в міській центральній публічній бібліотеці, де працює Оксана Дяків, проводять системну роботу із вшанування пам’яті Героїв громади, загиблих під час АТО/ООС та повномасштабної російсько-української війни.

«Знаю, що така робота розпочалася й триває також на рівні області. А ми в Заліщицькій громаді ще й окремо працюємо над цим: готуємо біографічно-бібліографічні нариси, покажчики, — розповідає Оксана Іванівна. — Уже підготовлено два випуски. Біобібліографічний нарис «Люди свободи» присвячений учасникам Революції гідності, АТО/ООС і стосується періоду з 2014 року до 24 лютого 2022 року. Другий покажчик, яким я займаюся, має назву «Жертовність в ім’я України». Там уже є інформація про воїнів, які віддали свої життя — а їх уже 41 — у період повномасштабного російського вторгнення, починаючи з березня 2022 року.

Першим був воїн Іван Волочій, родом із села Бересток. Він був майором Державної прикордонної служби, загинув у віці 26 років. Удостоєний посмертно звання «Герой України». До речі, його старший брат Андрій Волочій теж прикордонник, обороняє рубежі нашої держави».

До слова, 1 жовтня, в свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисників та захисниць України, українського козацтва, 82-ої річниці створення УПА, в Заліщиках відкрили та освятили Алею слави, приурочену всім, хто віддав своє життя за незалежність і свободу України.

Як відзначають Оксана та Василь Дяківи, це — меморіальний комплекс «Борцям за волю України», пантеон пам’яті у Заліщицькій громаді. Адже саме пам’ять про національних Героїв гартує наш дух, зміцнює волю до боротьби, є потужним засобом впливу на формування національно-патріотичної свідомості молоді, символом зв’язку й правонаступності між поколіннями українських борців.

Уляна ГАЛИЧ.

На фото: Оксана і Василь ДЯКІВИ; офіцер Іван БІЛИЙ зі своїм вчителем, Василем ДЯКІВИМ; волонтерська допомога від колективу Заліщицької гімназії; разом із воїнами.