Обуренню Владіміра Владіміровіча Путіна немає меж: у Росії крадуть дітей! До того ж не оті кіднепери, котрі крадуть нащадків багатеньких батьків заради викупу, а «гнилий і вошивий Захід».
Перед телекамерою «аспіратор» аж задихався від люті, коментуючи глибину проблеми: «Раніше вони ганяли по університетах, шукали обдарованих студентів. А тепер шастають по школах, уже від сьомого класу садять дітей на гранти — і на Захід».
З одного боку я розумію причину обурення Путіна: отак прокинешся одного ранку і зрозумієш, що в твоєму підпорядкуванні зосталися лише алкоголіки, наркомани, бомжі й інша, прости Господи, наволоч. Та з другого боку — Путін у Росії сам веде таку політику, аби у «вєлікой і могучєй» зосталися не мислячі громадяни, а хрони, котрі щоденно біля під’їздів цмулять горілку і люто ненавидять США.
До речі, в Україні ця проблема стоїть іще гостріше, бо українські діти здавна визнані в числі найрозумніших у світі. І грантів у нас не менше, і по школах теж шастають. Але в нас це відбувається з інших причин. По-перше, кожній із наших влад, включаючи нинішню, потрібна лише вона, сама собою люблена, а завтра — хоч потоп.
Ви звернули увагу на гіркоту розчарування Порошенка і Яценюка тим, що Євросоюз не дав Україні безвізовий режим? Я теж. Бо тоді, сподівалася наша «еліта», найактивніших і найрозумніших можна буде витіснити на заробітки в країни Заходу, а далі ще років двадцять вести війну на Донбасі, наживаючи на ній шалені гроші. А решті населення розказувати байку: «Терпіть, злидні, бо війна. І не смійте проти нас виступати, бо це вигідно Путіну».
Але Європа не дурна. Вона відразу ж зрозуміла, що наша влада хоче її обманути. Оскільки потенційних десяти мільйонів робочих місць для українців у Європі нема, європейські лідери твердо сказали нашим керівникам: спочатку реформи, а потім — безвізовий режим.
Та є ще й друга причина. Це катастрофічний занепад нашої освіти, особливо в останні роки. Песимісти, з якими я розмовляв на цю тему, запевняли мене, що наша освіта після довготривалого вільного падіння нарешті гепнулася на дно глибочезної ями і судорожно хапає ротом повітря, готуючись до переходу в «кращий світ». І порятувати її тепер може тільки повне переливання крові.
На жаль, оптимісти, котрі не гірше від мене знають стан сучасної освіти, запевняють: вона має ще достатньо сили, аби саму себе запорпати.
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте