Журналіст і політолог Віктор Гіржов постійно живе в Москві вже 20 років. Його дружина й двоє дорослих нащадків — російські громадяни.
Недавно пан Віктор приїхав до Києва, щоб подати свою кандидатуру на конкурс на заміщення посади генерального директора Національного культурного центру України в Москві. А повернутися додому вже не зміг. На пропускному пункті «Брянськ-Орловський» російські прикордонники зняли його з поїзда. Сказали, на підставі яких статей і якого закону вдалися до таких дій. «Там про забезпечення порядку, безпеки, запобігання шкоді здоров’ю. Нісенітниця якась», — чудується Віктор Гіржов.
Звичайно, що безпеці РФ та здоров’ю росіян чоловік той нічим не загрожує. Справа в іншому. Перше «порушення» вже в тому, що пан Віктор — українець. І вперто, «панімаєтє лі!», ним залишається. У проміжку між переписами 2002 та 2010 років діаспора наша зменшилась на мільйон осіб, тобто на третину. «Про що це говорить? Вони просто перестали визнавати себе українцями. Іде тиск з боку населення та влади, українцям вказують на недоречність їхньої самоідентичності і показують, наскільки простіше бути «русскім», — коментує ситуацію Гіржов. Сам же він ніяк не хоче позбутися своєї ідентичності. Не тільки не кається в своїй «неправильній» національності, а ще є співголовою громадської організації «Українці Москви». Таких організацій у Білокам’яній і по всієї території РФ дуже недолюблюють. До списку небажаних потрапили Світовий конгрес українців і Українська всесвітня координаційна рада. А оскільки п’ять регіональних організацій у Росії, в тому числі й та, співголовою якої є Віктор Гіржов, увійшли до складу СКУ, то відразу ж стали крамольними. Зрештою, тиск на організації українців чинився завжди, навіть коли президентом у нас був любий Кремлю Янукович.
Заборонити в’їзд до країни іноземному туристові, видворити за якісь порушення дипломата — така практика поширена. Але не впустити людину, яка додому повертається, до своєї сім’ї — про подібне чути не доводилося. Зрештою, в Росії може бути все, навіть таке, чого не може бути більше ніде.
Микола ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте