Книжку про діяльність волонтерської спільноти «Наші атланти» представили у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.
Автор видання — Степан Герилів мешканець Бердянська на Запоріжжі. Саме він разом із іншими небайдужими, зокрема працівниками місцевого державного педагогічного університету, заснував на базі вишу благодійну організацію допомоги воїнам АТО. З вересня минулого року волонтери підтримують військових коштами, продуктами, медикаментами, іншими необхідними на фронті речами, а також опікуються пораненими у госпіталях.
Репрезентована книжка «Наші атланти: жертовність во ім’я спасіння» — це калейдоскоп світлин, вражень, зустрічей, що відбулися протягом майже півроку їхньої активної діяльності та водночас були висвітлені на сторінці спільноти у соціальній мережі. Окрім того, видання вмістило вдячні відгуки воїнів, зворушливі коментарі інтернет-користувачів і поезії Степана Гериліва. Саме пану Степану і прийшло на думку зберегти хронологію волонтерської праці у паперовому варіанті, бо «книжка, то є книжка».
Правда, праця над виданням далася творцям нелегко. Насамперед морально.
— Довга історія і довгі муки передували народженню цієї книжки, — пригадує Степан Герилів. — Наш кандидат наук з кафедри журналістики (кафедра соціальних комунікацій — авт.) Руслан Вербовий, коли верстав її, казав, що за тиждень-два буде готова. А робота тривала більше місяця. Кажу: «Руслане, що таке?» Він відповідає: «Ви знаєте, я не можу. Тільки починаю сторінки впорядковувати — сльоза на очах виступає. Йду на балкон і мушу палити».
Сама книжка у цей нелегкий час виступила своєрідним місточком між українцями, бо побачила світ у тернопільському видавництві «Навчальна книга — Богдан», а до редагування тексту доклався одногрупник пана Степана, наш знаний краянин заслужений журналіст України Михайло Зубик.
— Я пережив два потрясіння, пов’язаних із цієї книжкою, — зазначає пан Михайло. — Перше — коли я читав ці тексти у Фейсбуці. Це потрясіння від того, наскільки жертовні люди, які відгукнулися на заклик, на дії, на слово «Наших атлантів». Книжку неможливо читати запоєм, треба давати серцю відпочити. Друге потрясіння було тоді, коли все це зібране я побачив у готовому виданні. Це справді велика сила людей, коли ти від серця робиш справу і тебе підтримують. Велика сила доброї ідеї.
Сила доброї ідеї не оминула навіть українців у далекій Америці. Чи не третина книжки присвячена підтримці з-за океану. Адже, як розповідає пан Степан, емігранти не тільки приклалися до її видання, а й неодноразово допомагали воїнам АТО. Зокрема, відправили через «Наших атлантів» на фронт шість автівок та пожертвували більше десяти тисяч доларів. Тому чоловік має надію, що зможе невдовзі репрезентувати видання і в цій країні.
Своєю книжкою автор намагався не лише увіковічнити будні волонтерів, але й довести, що з такими громадянами наша Україна непереможна, єдина й неподільна, бо переконався у цьому на власному досвіді. П’ятнадцять літ пан Степан, уродженець Львівщини, «райзував світами», а потім осів у Бердянську.
За майже шість років життя в місті, що тулиться до Азовського моря, став не тільки засновником і головним редактором газети педагогічного університету «Університетське слово», а й громадським діячем, місцевим «збудником» патріотизму. Тепер запевняє: тутешні голодні української мови, голодні України та не менш добрі і щиросердні, ніж ми, західняки. Проникливі історії, що засвідчують небайдужість бердянців до рідної землі, Степан Герилів може розповідати довго.
Згадувати продавців, котрі безкоштовно надали усі складники для різдвяної куті хлопцям на блокпостах; доброчинців, які таємно від родичів жертвують гроші бійцям; вражати щирістю стареньких, що приносять горіхи, варення чи старі светри зі словами: «Отдайте солдатам, пусть не мёрзнут, пусть не голодают». А ще бердянці організовують благодійні книжкові виставки, плетуть маскувальні сітки, передають на схід рукотвори-талісмани…
Мабуть, тому автор має у планах видання другого, не менш патріотичного, тому. Просить у Бога одного: якщо книжці бути, то хай її репрезентація відбуватиметься вже у мирній країні.
Фото авторки
Прокоментуйте