В історії України листопад багатий на знакові події. Це залишення Львова військами УГА 22 листопада 1918 р. у війні з поляками, розстріл радянською владою вояків Другого Зимового походу на Житомирщині 21—23 листопада 1921 р., революційні події на Майдані у 2004 р. і початок Революції Гідності, яка все більше нівелюється цинізмом системи влади.
Це й дати народження визначних осіб нашого краю, зокрема і отця Сильвестра Лепкого та його сина Богдана. З приводу цього у будинку культури Копичинців Гусятинського району відбувся громадсько-літературний захід, зорганізований поетом-піснярем Іваном Кушніром, Іваном Бандуркою та місцевим відділом культури.
Невеликі круглі столи з вигнутими ніжками, як долі митців, покриті білими скатертинами або ретро-програмами театральних вистав, переносили в мистецьку атмосферу минулого. А шини, каски, картини і світлини з Майдану — нагадували про зовсім близьке минуле. У зустрічі брали участь творчі люди Гусятинщини, гості із сусідніх районів, учні шкіл, представники влади, духовенство. Звучали твори Богдана Лепкого, аналізували його творчість і порівнювали описуване класиком із сучасними подіями. Так, одна із частин його трилогії «Не вбивай» стосується московського терору 1709—1711 рр.
Зворушила композиція старшокласників — дівчини-України і трьох юнаків-воїнів. З їхніх уст звучало: «Ми сьогодні живі і риємо Донецьку землю, а завтра будемо мертві…». Згадуючи події дворічної давності, присутні письменники зачитали свої поезії, пронизані болем втрат, сподівань і тванню владної системи. Зрештою, загибель навіть одного захисника України є втратою для кожного, а якщо до цього ще причетні «накази, які мали ознаки зради» (за словами одного полковника-фронтовика), то ці втрати ще трагічніші.
Окрім того, була організована поїздка в урочище «Меморіал» у Копичинцях. Туди, де в лісі в 1940-х каральні органи російської сталінської окупації скидали тіла повстанців. По вогкій землі ми прийшли вклонитися пам’ятним хрестам наших предків — загиблих, закатованих, ще живими кинутих у рів. Як тоді, так і тепер російські кулі та снаряди шматують тіла захисників України, її свободу і пам’ять.
Ярослав ДЗІСЯК,
викладач Чортківського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте