Вибір професії – одне з найважливіших рішень в житті людини. До нього потрібно ставитися з усією серйозністю. А головне – зрозуміти, що насправді ти хочеш? До чого є покликання?
Від вибору професії залежить доля. Буває, мрієш, гориш бажанням потрапити в обрану сферу, йдеш до мети, а потім розчаровуєшся і здається, що все не так — не той університет, не те місце, не ті люди, не та професія.
Я вирішила поцікавитися у першокурсників різних університетів, з різних напрямків навчання, чи не розчарувалися вони у виборі професії? Що спонукало їх обрати її? Хто вплинув на вибір?
— Уперше я замислилася над питанням професії в четвертому класі, коли на домашнє завдання нам дали написати твір на тему «Ким я хочу стати», – каже Тетяна Байбак, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. – От тоді я сіла і задумалась. Хто вплинув? Батьки, але тим, що всіляко намагалися відмовити мене від журналістики, однак із часом вони змирилися. В майбутньому, сподіваюся, буду працювати за спеціальністю, відчуваю, що це моє покликання. Чи розчарувалася? Не можу сказати, що все гладко, всюди є недоліки, але, не зважаючи на це, я й досі горю бажанням розвиватися у цьому напрямку.
– Можу з упевненістю сказати, що зробила правильний вибір, зауважує Христина Яріш, студентка Національного університету ім. Я. Мудрого. – За час навчання тут зрозуміла, що дійсно хочу працювати у цій сфері, розвиватися. Це зараз усе так чудово і радісно, а за час навчання у школі в мене з батьками був не один скандал, пов’язаний з вибором професії. Вони бачили мене не юристом, а перекладачем з англійської, оскільки я закінчувала школу з поглибленим вивченням іноземних мов. Тож вирішила довести собі, що зможу вступити на омріяну спеціальність сама і довести усім серйозність намірів, склавши успішно іспити. Зараз живу за тисячу кілометрів від дому, але в мене немає часу сумувати. Відвідую всілякі конференції, круглі столи, судові дебати і з кожним днем розумію, наскільки мені подобається професія, яку я обрала.
– Професію я обирала сама, — згадує Уляна Дядюк, студентка Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана. — На мене ніхто не тиснув, навпаки — рідні дали право вибору. Зараз я задоволена і університетом, і навчанням. У нашій країні важко добитися висот, але вірю в краще.
– Свою майбутню спеціальність я обрала ще в школі, мене зацікавила німецька і я почала її вивчати детальніше, – каже Юлія Макаренко, студентка Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Коли сказала батькам, що хочу вступати на ін’яз, вони були здивовані, адже не бачили мене в ролі вчителя. Але згодом змирилися з вибором. Нині я цілком задоволена навчанням, не шкодую.
Як бачимо, головне – обрати професію до душі, галузь яка цікава, тоді й учитися буде легше та цікавіше, і як сказав Конфуцій «Оберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня в житті».
Марія НЕДІЛЕНКО,
студентка ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте