Цю сторінку із життя митрополита детально дослідив викладач історії України Борщівського агротехнічного коледжу Володимир Гіщинський. Багато років він працює над цією темою, досліджуючи її у Львівському архіві та Постуляційному центрі А. Шептицького.
26 лютого — 1 березня 1900 р. у василіянському монастирі Апостолів Петра і Павла в селі Михайлівці перебував Станіславівський єпископ Андрей Шептицький. Він проводив тут духовні реколекції для 27 священиків Кудринецького, Скала-Подільського, Заліщицького деканатів УГКЦ. Під час перебування в Михайлівці преосвященний владика Андрей відвідав кілька парохій краю. 2 березня 1900 року, відбуваючи з реколекцій, владика відвідав і Борщів. Тут він побував у церкві Успіння Пречистої Діви Марії, де молився перед Борщівською іконою Пресвятої Богородиці. Також він завітав до відомого громадського діяча, адвоката Михайла Дорундяка, будинок якого стояв у Борщеві на місці, де нині пам’ятник Т. Шевченку.
Ця подія мала неабиякий резонанс. Адже єпископ відвідав найвіддаленіші села нашого подільського краю. Цьому візиту була присвячена серія матеріалів у газеті «Діло» за лютий-березень 1900 року. Зокрема, в одному з номерів у рубриці «Справи церковні» йшлося, що з 26 лютого по 1 березня Андрей Шептицький, єпископ Станіславівський, відбував духовні реколекції для священиків у Михайлівці поблизу Мельниці-Подільської. Повідомляється також, що «Наш преосвященний владика просто мистець в уділенні реколекційних наук. Слово його, разом із незрівнянною теоретичною ерудицією, так сповнене теплого серця, що в серце слухача переливає неописану радість, а розум роз’ясніє наскрізь ясно, в доступності точно виконаною наукою. Слухаєш і не наслухаєшся! Треба віддати належне, що владика не сипле на голову грішника граду громів гніву Божого, не кляне його жорстокими погрозами і тим самим береже від грішної розпуки. Не судить передчасно, але як люблячий батько просить про покаяння витривало, безнастанно, а коли побачить у грішника хоча б промінчик доброї волі до поправи, роздуває іскру жалю і зараз голубить і пригортає розкаяного блудного сина до свого люблячого батьківського серця».
Тут же читаємо, що «дня 2 березня владика відслужив на монастирському подвір’ї службу Божу, при якій всі священики запричастились, а наприкінці служби промовив до тисячного зібрання народу. У вільних хвилинах відвідав кілька близьких церков і парафій, відтак виїхав до Борщева, а потім мав виїхати до Чорткова у справі будови там церкви».
У тій же газеті «Діло» повідомляється, що під час відправ, які служив владика у наших селах і Борщеві, до святого причастя «вклякало багато соток люду», що свідчить про важливість візиту такої великої духовної особи.
Далі читаємо: «За весь час реколекцій щиру вдячність відчували згромадження священиків для оо. Василіян: ігумена Чаплинського і місіонера Ортинського. Вони не тільки прийняли священиків у своєму тихому монастирі, але й, коли треба було, спішили заступити їх у парафіях в погану негоду. Коли ж одного разу сталося так, що у час реколекцій обидва оо. Василіяни були задіяні поза монастирем, а треба було висповідати ще двох хворих у Кудринцях, то сам первосвященний поїхав туди, висповідав і потішив хворих. А, мимоходом кажучи, загостивши на коротко до Борщева, відвідав читальню і не поминув хати нашого народолюбця-діятеля д-ра Дорундяка».
Свята літургія, яку 2 березня 1900 р. відправляв єпископ у борщівській церкві Успіння Пречистої Діви Марії, назавжди увійшла в історичні хроніки нашого краю і церкви зокрема. Хоча часу вже минуло багато, сьогодні вже мало хто згадає про цей факт.
Ірина МАДЗІЙ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте