Коли в’їжджати у Застав’є, першим подорожніх зустрічає греко-католицький храм Різдва Пресвятої Богородиці. Через кілька десятків метрів постав новозбудований сільський клуб — храм культурний. Це ніби дві взаємопов’язані між собою людські суті — духовна й матеріальна.
Напередодні Богоявлення Господнього у Застав’ї врочисто освятили новий клуб. Подумки щиро раділа за своїх друзів–телевізійників, які знімали це дійство. Бо люди одягнені по-святковому: у вишиванках, жінки у квітчастих хустках. Та й настрій у всіх урочистий, бадьорий, піднесений.
На дійство з’їхалися люди з навколишніх сіл. Відчувалося: об’єднана великогаївська громада разом при такому святі. А подія справді неординарна. Як справедливо зауважив голова Тернопільської райради Андрій Галайко, за чверть століття Незалежності в нашій області відкрито стільки нових закладів культури, що пальців однієї руки буде забагато, аби порахувати їх.
Але того дня у Застав’ї, незважаючи на загальнообласну невеселу статистику, було врочисто. Завідувачка клубу Світлана Сеньків запросила перерізати жовто-блакитну стрічку місцевого фермера та мецената Анатолія Бучинського і колишню завідувачку клубу у Застав’ї Оксану Сеньків, яка свої найкращі 46 років (1969—2015) віддала культурі. Священики Микола Ковалик і Василь Брегін освятили приміщення та висловили надію, що клуб стане правдивим храмом культури, виховуватиме патріотів, тут виконуватимуть Божу моральну чесноту — сумного потішити. Отець Микола сказав, що коли народ втрачає свою мову, культуру, з цього одразу користають агресори, що маємо нині на сході України.
Застав’ївські красуні на вишиваному рушнику піднесли коровай меценатові — Анатолію Бучинському, завдяки якому, власне, і стало можливим відкриття нового будинку культури. Цілуючи хліб та дякуючи за шану, Анатолій Євгенович сказав, що його в доброму розумінні «дістало» те, що діти нині засіли за телевізійні та комп’ютерні «ящики», мало спілкуються з однолітками, старшими людьми, виходять з дому. А маючи де подітися у вільний від навчання і роботи час, діти й дорослі знайдуть місце застосування своїм талантам. Тому він і фінансував усі витрати, пов’язані з будівельними та оздоблювальними роботами будинку культури. Меценат подякував пайовикам, які свого часу довірили йому свою землю, за їхню працю, завдяки чому стало можливим відкриття закладу культури.
Вітаючи жителів і гостей села зі знаковою подією, голова райради наголосив, що українців серед інших народів вирізняє працьовитість, а ще — неповторні пісня, танець, поетичне слово. Варто щось із тих факторів забрати, і не буде в народу ідентичності, розчиниться він серед інших.
Розповідаючи історію клубної справи у Застав’ї, Оксана Сеньків добрим словом згадала колишніх завідувачів сільського клубу, які залишили добрий слід у душах односельців та культурі загалом: Мирославу Григорівну Гевко, Ярослава Миколайовича Горбачука, який до того ж був віртуозним музикантом, Степанію Степанівну Круцько.
Добре слово подяки почули також на свою адресу і всі ті, хто ініціативою, справами, коштами, молитвою і морально підтримував справу відновлення храму культури в Застав’ї.
Учасники урочин віддали шану українським воїнам із Застав’я, які нині боронять східні рубежі держави від російського агресора, — Василеві Заблоцькому, Миколі Юречку, Андрієві Дмитерку.
Те, що Застав’є багате на таланти, довів святковий концерт. Звучали врочисті віншування з посіваннями, поетичне слово, колядки, щедрівки, танці, ліричні та патріотичні твори, опоетизована розповідь про історію Застав’я, якому, за офіційними даними, понад шістсот літ. Сільських аматорів сцени підготували до виступу педагог Михайло Зелений, який до того ж був цього дня в ролі звукорежисера, та балетмейстер зразкового аматорського ансамблю танцю «Візерунок» Баворова Наталя Гевко.
А ще, щоб перевірити новий клуб на міцність, у Застав’ї були безкоштовні танці. Грали музики із Грабівця.
Галина ЮРСА
Тернопільський район
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте