Грудень 2015-го видався багатим на скандали та скандальчики. Після закінчення засідання Ради Безпеки ООН наш міністр закордонних справ тепло потиснув руку постійному представникові Росії в ООН Віталієві Чуркіну. Приєднався до «церемоніалу» і новопризначений представник України Володимир Єльченко.
І дарма, що Чуркін в ООН та всюди, де може, обзиває українську владу та українців загалом «хунтою» і «фашистами». За такі образи ручкатися можна тільки до хрускоту поламаних кісток. Аж ні — Клімкін із Єльченком вирішили показати себе «дипломатами». Правда, дипломатичний протокол не зобов’язував їх протягувати руку представнику країни-агресора.
Раніше собі ніжного ручкання не дозволяв попередник Єльченка Юрій Сергеєв. Відійшов на «безпечну відстань» від Чуркіна і представник Литви. А наші полізли, ніби нічого й не бувало — ні війни, ні тисяч вбитих і викрадених солдатів та мирних жителів. І доведи потім, що «ці руки нічого не тиснули».
Коли в Інтернеті користувачі подивилися відео з отим «ручканням», то здійняли бучу. Клімкін у відповідь лаконічно відписав: «Дипломатія — це мистецтво говорити «гарний песику», допоки не знайдеш каменюку. Вілл Роджерс». Цікаво, чи наш міністр озвучив її Чуркіну?
Захисники міністра кажуть, що росіянин сам поліз руку подавати, а тікати нашим чиновникам виявилося нікуди. Навіть якщо це було би правдою, із ситуації вони могли вийти. Наступного разу, шановні, якщо російська сторона вас затисне в глухий кут і протягне «руку миру», потисніть її до хрускоту кісток, а тоді демонстративно витріть свої долоні об піджак, бо хтозна яка нечисть в ООН вештається…
Олеся ЯКУШКО
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте